Олена Лавренюк

Лавренюк Олена (нар. 18 грудня 1985, Львів, Українська РСР) — українська акторка театру і кіно, ведуча.

Олена Лавренюк

Стаття у Вікіпедії

Цитати

• Хоч як би жорстко це не звучало, але з кіноосвітою в Україні великі проблеми, її в принципі немає. Тому що виші, які надають акторську освіту, більше спрямовані на театр, а не на кіно. Але ж кіно – це трохи інша специфіка. Максимум, що ми маємо в цій сфері, – власні освітні ініціативи акторів, які вже подолали якийсь шлях і можуть поділитися досвідом.

Мені імпонує порушення феміністської теми в кінематографі.

Українське кіно в нас дуже стрімко розвивається. З’являється дедалі більше нових режисерів, гідних уваги. Хоч я не можу сказати, що всі жанри, в яких вони працюють, імпонують саме мені, але те, що вони роблять, – це об’єктивно круто.

Я двічі ініціювала приїзд Івани Чаббак в Україну. Це великий прорив у кінематографі — повчитися у такої знаменитості. Організувати її приїзд було складно, бо мало хто розумів, що це таке. Але після того, як випробовували її систему, почали розуміти, чому потрібно ходити на такі майстер-класи.

Звісно, кожен бажає потрапити до Голлівуду, тому що саме там осередок світової кіноіндустрії та акторства. Проте я все-таки за те, щоб розвиватись у своїй країні. Якщо ж хтось приїде знімати до нас, то завжди є можливість потрапити в такий проєкт. А цілеспрямовано до Голлівуду, мені здається, треба їхати в дитинстві, років у 12, щоб розпочинати там свою кар’єру. Це не такий простий механізм, він не працює як «просто хтось когось помітив» – ні, це велика праця. — про бажання потрапити до Голлівуду

«Золота дзиґа» – свято для всіх кінематографістів, особливо для тих, які зазвичай за кадром, і насправді їх більшість. Усі ці люди створюють індустрію під назвою кіно. Для них це рідкісний привід одягти вечірнє вбрання й відсвяткувати. Радує, що рівень премії зростає щороку: і якість фільмів, і те, як гості готуються до доріжки.

Щоб зніматися у США, там треба бути, аби мати можливість відвідувати кастинги і ходити на проби. Але я не проти зніматися у зарубіжних фільмах, якщо їх зніматимуть в Україні. Добре і якісне кіно треба знімати у нас. Тоді в Україну приїжджатимуть зарубіжні зірки, і ми будемо з ними працювати нарівні.

Відігравати сцени англійською нескладно, та все ж таки ця мова мені не рідна. Тому, на жаль, місця для імпровізації тут немає. — про досвід роботи

• Жінка в українському суспільстві дуже недооцінена як особистість. Я солідарна з жінками та підтримую рівноправність! Жінку мають поважати за її досягнення, не знецінювати її, а також сприймати її у робочому процесі як рівну.

Не має значення, український актор чи американський. Тут важливий підхід до роботи. Як правило, якщо людина у професійному плані щось собою являє, тим менше має амбіцій. Я неодноразово переконувалася, що американські зірки класу А поводяться значно скромніше, ніж деякі наші актори.

Зізнаюся, що я мала багато планів на карантин, як і багато людей, але більшість із них так і не здійснились. Проте це не привід для відчаю. Як тільки карантин послабили, ми почали активну підготовку до зйомок наших проєктів, звісно ж, відповідно до всіх вимог та умов, що не спрощує ці процеси. Але індустрія зрушила з мертвої точки, і саме це надає нам зараз сил та завзяття працювати ще більше і краще. — про карантин

Я впевнена, що фундамент головних людських цінностей закладається саме в дитинстві. Дитина росте й навчається всьому від навколишнього світу, в першу чергу від батьків. Тому вона має бачити правильний приклад, дітей потрібно любити, розмовляти з ними, слухати їх. Я вважаю, що те, як ми поводимось із нашими дітками, закладається в них на підсвідомості і відповідно відображається в дорослому житті, яке безперечно вносить свої корективи.

Робота має бути такою, куди хочеться ходити, не відчуваючи втоми. [...] Мабуть, від наркотику, що має назву «сцена», який скуштувала у дитинстві, я вже не відмовлюся ніколи.

Моя сім’я, мої діти та чоловік – це мій найбільший ресурс. Я обожнюю проводити час зі своєю родиною. Коли я дуже стомлена, то найперше, що я маю зробити – це побути наодинці з собою. Так я відновлюю свої сили. А коли вже відчуваю, що я можу віддавати енергетику – тоді я готова для спілкування.

Я не розділяю перемоги і поразки. Моя філософія в тому, що ми не розуміємо хорошого не стикнувшись із поганим, а отже й перемог без поразок не існує. Для мене поразка є тільки двигуном.

Головне в цій справі – це регулярність. Буває дуже складно повернутися в стрій після гастролей, але я відразу згадую про свою "силу волі" і мотивація з'являється миттєво! Також дуже важливо висипатися і любити свою роботу — про заняття спортом

Щодо ікон стилю... Можу сказати, що моїм натхненням є мої подруги та нові знайомі, а ще люди, які мене оточують.

Про роботу над телесеріалом "Кава з кардамоном"

Це мій перший проєкт не просто як актриси, а й як шоуранера та одного з продюсерів (разом із Solar Media та телеканалом СТБ). А серед моїх головних завдань – створити дуже якісний продукт і показати, що в Україні можуть продукувати красиве, стильне кіно та ТБ-проєкти. Ми дуже ретельно та прискіпливо підбираємо всі деталі: костюми, штори, меблі, щоб усе було витримано в одній кольоровій гамі.

"Кава з кардамоном" займає багато часу та вимагає дуже ретельного заглиблення у всі процеси. Тому 2021-ий я хочу присвятити цьому телевізійному проєкту, реліз якого ми плануємо на осінь. — про роботу над телесеріалом "Кава з кардамоном".

У «Каві з кардамоном» головна героїня — справжня лідерка, яка сама приймає рішення, які їй під силу прийняти. І тим вона мені дуже імпонує. Адже вона сама себе поважає. Ми хочемо показати справжню і сильну жінку на екрані. І навіть якщо у неї нелегка доля, вона має бути лідеркою. Сподіваюся, наш серіал стане одним з перших, який зачепив цю тему.