Пиркало Світлана Вячеславівна

українська письменниця, журналістка та перекладачка

Світлана Пиркало (1976, Полтава) — українська письменниця, перекладачка та журналістка.

Пиркало Світлана Вячеславівна
Стаття у Вікіпедії

Цитати

ред.
  •  

Парадокси нашого життя включають і такий: два одинарні чізбургери – принаймні зараз це так – коштують куди менше, ніж один подвійний. Який сенс після цього купувати подвійні чізбургери? Кому це може спасти на думку?[1]

  •  

Як мені здається, між мною і Оксаною Забужко різниця така: вона дуже багато вживає діалектизмів і застарілих слів, я їх рідко вживаю. Вона дуже сповнює свої тексти словами, які вона хоче врятувати.[2]

  •  

Мій стиль – це писати так, як я говорю. Це не я вигадала, не лише я це роблю... Це та мова, якою я б спілкувалася з кожною людиною. Я теж іноді використовую довгі слова, бо вони потрібні в контексті, але я не ставлю перед собою окремого завдання збагатити українську мову. [2]

  •  

В українській літературі говорити про «масовість» і «елітність» не випадає, тому що її читають одні і ті ж самі люди: ті ж самі, що читають Марію Матіос, ті ж читають Люко Дашвар і Оксану Забужко. Є максимум 20 тисяч читачів, які це все читають.[2]

  •  

Масовою літературою мусить називатися та, яка продається більшим накладом, література для масового читача, а в нас література для масового читача – це Андрухович і Забужко, а Кокотюху читають набагато менше.[2]

  •  

Українські жінки, до речі, теж дуже відрізняються. Мені вже кілька людей сказали, що українські і всі східноєвропейські жінки дуже багато про себе уявляють, дуже багато хочуть, вважають, що вони пуп землі, і всі навколо них повинні ходити і молитися.[2]

Примітки

ред.
  1. Світлана Пиркало. Зелена Маргарита: повість. Смолоскип, 2001 - 142 с.
  2. а б в г д Світлана Пиркало, журналістка: В Британію приїжджаю, то там я – просто принцеса, тільки маленького зросту 2 травня 2010