Про́щення — процес припинення відчуття образи, обурення чи гніву щодо особи за сприйнятий злочин чи провину, чи інакше — припинення домагатися покарання чи відшкодування, відмова від болісних переживань, прощання з ними.

Рембрандт, «Повернення блудного сина»
Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:

Цитати

ред.
  •  

Поганому вибору немає прощення[1].

  — Ентоні Ешлі Купер Шефтсбері
  •  

Аби вимолити прощення гріхів, на коліна перед богинею падає і найзатятіший атеїст[2].

  Боднар Флоріан Григорович
  •  

Жінка прощає чоловікові все, крім власних помилок[3].

  Боднар Флоріан Григорович
  •  

Жінка прощає чоловікові все, крім своєї любові до нього[3].

  Боднар Флоріан Григорович
  •  

Жінка прощає чоловікові гріхи, вона не прощає йому святості[3].

  Боднар Флоріан Григорович
  •  

Жінка прощає презирство, брутальність, ненависть. Але не прощає іронії[4].

  — Етьєн Рей
  •  

Жінка рідко прощає чоловікові ревнощі і ніколи не прощає відсутності ревнощів[5].

  Колетт
  •  

За все тобі є прощенням любов.[6]

  Сергій Губерначук
  •  

Не все почую я, не все побачу, але ж усе пробачу.[6]

  Сергій Губерначук
  •  

Прощення – це спасіння.

  Сергій Губерначук
  •  

Твою хитку природу я, мов вітер, прощу і пропущу в тріпотну плинність.[7]

  Сергій Губерначук
  •  

Невідомо, хто друзі, хоч прощаємо їм.[7]

  Сергій Губерначук
  •  

Христос уже вибачив, як тільки ми вирішили не грішити надалі.

  Григорій Сковорода[8]

Примітки

ред.

Джерела

ред.