Губерначук Сергій Григорович

Сергі́й Григо́рович Губерначу́к (Ґуберначук; 1969 – 2017) — український поет, актор, драматург, читець, автор пісень, співак.

Сергій Григорович Губерначук
Поет, актор Сергій Губерначук
Стаття у Вікіпедії

Цитати

ред.

Про святе і вічне

ред.
  • Золотом пишеться Боже ім’я і промовляється золотовусто.
  • Легше позбутися власних очей, ніж бачити на власні очі спотворення Твоїх вчень, Отче!
  • Єдин Святий Дух – душ вічний пастух – спрямовує Розуму Рух.
  • Усе святе – просте.
  • Слава Тобі, Господи, за священні ро́зклади!
  • За лаштунками неба за́вжди сховано рай.

Про Україну

ред.
  • Скинь пір’я старе і ще вище злітай – сиґналь попри космос: "Хвала Україні!"
  • Уставаймо з колін!
Розпрягаймо свій спів.
Україну єднаймо,
шануймося!
  • Проріжмо путь на вільний шлях! За нами наші діти йтимуть.
Єдино-український стяг нестимуть!
  • Краща країна починається з кращих нас.
домовиті люди, квіте й борошна́,
молоді ягнята, зорані лани
й у борні зернята сплять аж до весни.
  • Хай лунатиме за́вжди вільний голос людини!
хто за неї гине, жінка чи то муж!
  • Проріжмо шлях на вільний лан.
Все оповито синьо-жовтими словами.
Для України – ми.
А Україна ж – з нами!

Про світ і час

ред.
  • Космічні тенденції
Прийшов той час, коли усе,
давно пов’язане з Землею,
змінивши сутність, нас несе
у божевільну ґалерею.
  • Неміряно ідей! Війна — на всі смаки! Сьогодні світ такий, яким не був ніколи!
  • Наш світ многоликий перетворює час на портрет.
  • Час – загострювач лез… поміж сцілл і харібд.
  • "На все свій час," – так мовить Той, Хто Вічність. Але всяк раз існує Потойбічність.
  • Час – божественна пісня про відстань, упокоєна і сокровенна –
ні біжить, ні стоїть на місці – лине.., лине хором святих сподівань.
  • Щосекунди стрілка тікає від нас по циферблату днів...

Про життя і смерть

ред.
  • Сон – необхі́дна ланка в системі самозахисту. Шок – обхідна́ ланка в системі самозахисту.
Смерть – остато́чна ланка в системі самозахисту.

Про долю і щастя

ред.
  • О, доле, ти – вершина й діл. Свята, мов німб, земна, як куля! Для душ – мембрана з тіл!
  • Не хвалися долею! А долю спокутуй.
  • Ніколи не пізно стати тим, ким судилося бути.
  • Скажи "люблю" своїй змученій долі.
  • Моє щастя таке велике, що б'ється у скронях.
  • Багато щастя не треба. Безмежно багато людині не треба. У зайвому сяйві осліп. Шукай джерело…
  • Як багато мені мало…

Про любов і кохання

ред.
  •  

Святі – Любов у Злі й Блаженство у Стражданні.[1]

  •  

Любов – вічний двигун.[2]

  •  

Мости любові, як веселки на небі.[2]

  •  

Не пали любов, адже після вогню навіть земля чорна.[2]

  •  

Свою любов навряд чи підійму – бо дух легкий лише любов’ю Бога.[2]

  •  

Життя з каскадами подій схиляється поволі до любові.[2]

  •  

Моя любов давно належить не мені.[2]

  •  

Любов моя – благання моїх рук, ти – єдиний і вірний мій друг.[2]

  •  

Нестача любові завдає серцю біль.[2]

  •  

Любов ховається мелодією у словах.[2]

  •  

Багато любові не буває.[2]

  •  

Май любов свою і серце май.[2]

  •  

Серце прагне любові.[1]

  •  

Любов – золота, а кохання – червінне.[1]

  •  

У коханні пройде непоміченим зло, і покора солодкою завжди здається.[1]

  •  

Чи буває кохати невчасно?[2]

  •  

В коханні стільки таємниць, як у моріриб, а в небі – птиць.[1]

  •  

Коли коханню – край, любові – са́ме час.[1]

  •  

Не поспішай, не поспішай. Інакше – ми не зрозуміємо любові.[2]

  •  

Нехай любов моя не та вже, бо більша за любов.[2]

  •  

Перехрестися серцем і любов’ю, закохана собою по мені.[2]

  •  

Любов – наш міст. Він лиш тоді впаде, коли по ньому інший хтось пройде.[2]

  •  

В садах любові біль – це насолода.[1]

  •  

Ось – я очистив любов свою. У спокою.[2]

  •  

Вилікував я знов минулу любов.[2]

  •  

З любов'ю справдиться все, що інакше не справдиться.[2]

  •  

За все тобі є прощенням любов! … Я серце віддаю тобі і кров.[2]

  •  

Книга ЖиттяКнига Любові.

  •  

Усім тобі завдячую, Любове.[1]

  •  

Ти багата, як Рим, як чотири Південні Кореї,
тільки в бідному серці кімнатка любові – пуста.[1]

  •  

О, ти була його остання.
Ти з ним жила через кишеню,
а він давав тобі у жменю
грошима все своє кохання,..
бо ти була його остання.[1]

  •  

Я мав кохання горде й безкоштовне,
яке найшло на побутовий риф,
де вимальо́вувало свій страшний тариф
за кожний поцілунок, слово кожне.[1]

Про творчість, поезію, мистецтво

ред.
  • А ти – свята без імені й без назви, ти – просто думка, випадковий гість.
  • Як немає птахи – то й пісень не маю.
  • Я продам білий світ – і куплю собі крила
у знайомого анґела в Чистий Четвер.
Я відчую політ, бо мені так кортіло
стартувати з усіх джомолунґм і говерл!!
  • Дай, я буду таким, як хочу, щоб не всі мене розуміли…
Ти вбачаєш у цьому злочин? Я вбачаю у цьому – крила!..
  • Рима – проста й заримована Богом, й окреслена віщим дощем.
  • Я загубив свій вірш. Гаразд! Може, його хтось знайде. Вірш задихає на нього ладаном і чиєсь горе пройде.
  • Часто поета на допит всі непоети ведуть.
  • Люби поезію, ходи до неї в гості, хоч раз на рік – послухай, чи жива?
  • Між нами, акторами, кажучи, усі вже давно є акторами.

Про різне

ред.
  • Ліпше – не мати, краще – не знати, ніж загубити – і пам’ятати…
  • Розповів – загубив, промовчав – і знайшов.
  • Безпутство слів усі пісні зламало і солов’ям відняло голоси.
  • Навіщо нам, неспіваним пісням, шукати в паузах свої слухняні ноти?
  • Шелест купюр, як і блиск монет.
  • Не кожна гілка птаху на притулок. Не кожне небо зірці на взірець.
  • Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.
  • Серце – це місце позбавлення волі, це біль і прожиті роки.
  • Чим вище політ, тим вільніші крила.
  • Постійність треба виховувати, як дитину.
  • Гірко, коли сліпих овець ріже їхній поводир.
  • Дуже приємно було познайомитися з одним вагітним чоловіком.
Щойно в нього має народитися надія, маленька надія на краще.
Він казав мені про це сповненими слізьми очима.
  • Бог терпів — і Нам велів!
Тілько ж Ми не чули слів
після того до волів:
"Не терпіте ж, поготів!!!"
  • Самого себе репресія – ця проґресивна депресія.
  • Не боюся потонути... Я так давно живу на глибині.
  • Не все почую в цьому світі я, не все побачу, але все пробачу.
  • Якщо цей день і означає щось,
то те лише, що це червона дата,
яку я буду за́вжди святкувати,
щоб пам’ятати – я́к пережилось.
  • Місце, яке болить, леліють і люблять сильніше.
  • Безвихідь суєти в листопаді так відчутна.
  • Навіть у глибокому погребі скляний осколок шукає і відбиває світло.

Примітки

ред.

Посилання

ред.

Джерела

ред.