Пігмаліон

Пігмаліон (грец. Πυγμαλίων) — у давньогрецькій міфології скульптор, цар Кіпру. Зробивши зі слонової кістки статую прекрасної жінки, Пігмаліон закохався в неї. На його благання богиня Венера оживила статую.

Пігмаліон

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Пігмаліон одинцем собі жив і не думав шукати, Хто б із ним ложе ділив, — без дружини обходився довго.

Вирізьбив постать такої краси, що подібної жінки Світ не народжував ще — й у різьбу свою сам закохався.

З дива не сходить різьбяр: запалав до різьби, мов до тіла.

Часто, цілуючи, й сам мовби чує її поцілунки.

Перед вівтарем, жертву обіцяну склавши, Боязко Пігмаліон прошептав: «Якщо все в ваших силах, — Дайте дружину, боги (не сказав: «Із слонової кості»). Хай до тієї, — додав, — що я вирізьбив, буде подібна».

Пігмаліон остовпів; чи радіть, чи лякатись — не знає. Ще раз і ще раз творіння свого доторкнувся з любов’ю — Тіло було! Він одчув, як під пальцем забилися жили.

Благословляє цей шлюб, що його й влаштувала, — Венера.

Образ в літературі

Тут, перед собою бачу грубий матеріял, який треба щойно обробити, обтесати з перших ломів… розбудити, огріти теплом власної душі, як той Пиґмаліон, щоб можна бути в контакті з їхніми душами, порозумітися — провадити їх вище — любити їх…

Джерела

• Публій Овідій Назон. Пігмаліон // Метаморфози; Пер. з латинської: А. Содомора. — Київ: Дніпро, 1985. — С. 178–179.
• Уляна Кравченко. Із записок учительки // Спогади учительки. — Коломия: Заг. книгозбірня, 1936. — 314 с.