Вікіцитати

Русова Софія Федорівна

українська письменниця та громадська діячка

Софі́я Федорівна Русова (до шлюбу Ліндфорс, 1856—1940) — українська письменниця, освітянка, публіцистка, громадська діячка, феміністка.

Софія Русова
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Про дітей

ред.
  •  

…найдорожчий скарб у кожного народу – його діти, його молодь, й що свідоміше робиться громадянство, то з більшою увагою воно ставиться до виховання дітей, до забезпечення їм найкращих умов життя[1]

  •  

Ніколи праця не повинна бути понад силу дітей, навпаки: її треба потроху поділити межи дітьми, але всяка праця повинна бути виконана якнайкраще, доведена до свого кінця, до своєї остаточної мети. Це виховує волю, і в цьому моральне значення праці[2]

  •  

... всі накази, заборони повинні бути добре обмірковані, не сипати на дитину, як з рога достатків, залежно від настрою; вони повинні відповідати потребам дитини, або захищати її від якоїсь небезпеки[3]

  •  

... Кожна здорова нормальна дитина бажає гуляти. Це природ­ний стан дитини, коли вона грається. Гра робить з дитиною те, що вода з камінчиками[4]

  •  

Дитина взагалі уявляє з себе таку ніжну істоту, на яку впли­вають дуже тяжко усі несприятливі обставини життя: як фізичні, так і моральні

  •  

В душі дитини заховано багато невимовленого змісту, який шукає собі найкращого виразу, дитина має свій розум, свою логіку, її думка свіжа й суцільна, вона не розпорошена так, як наша

  •  

Діти не родяться ані злими, ані брехливими, хіба у виключних випадках важкої спадщини, унаслідуваної від батьків, а інколи від дідів-прадідів.

  •  

Увага захищає дітей від небажаних вчинків, допомагає дити­ні утримуватися і тим зміцняти свою волю, увага їм потрібна, як оборона.

  •  

Розум дитини — то багаття, до якого ми маємо підкласти лише дрова, а горітиме воно вже своїм власним вогнем.

  •  

Розвинути уяву дитини можна різними засобами; звичайно, усякий високий Інтелектуальний розвиток сприяє розвиткові уяви, але є діти — занадто великі реалісти; думки їх лише практичні, треба піднести їхню уяву, треба викликати її на активну творчість.

Про освіту

ред.
  •  

Життя не жде, воно кличе нас до роботи. І доля, щастя нашого народу залежить від того, як ми проведемо в життя дороге, велике гасло: вільна національна школа для виховання вільної, свідомої, дужої нації[5]

  •  

Свобода виховання - не значить необмеженість бажань, а є лише вільне виявлення всього, що є в дитині найкращого, що найліпше сприяє тому, щоб з учнів стали особи дужі, лояльні, правдиві, люди з ясним розумом, чулим серцем і міцною волею[6]

  •  

Велике слово "школа". Це скарб найкращий кожного народу, це золотий ключ, що розмикає пута несвідомості, це шлях до волі, до науки, до добробуту[7]

  •  

…не вчити дитину, не давати їй готове знання, хоч би й саме початкове, а більш усього збудити в дитині її духовні сили, розворушити цікавість, виховати її почуття, – щоб очі дитини вміли бачити, вуха дослухатися до всього, рученята вміли працювати з олівцем, з ножицями, з глиною, з папером. Це той ґрунт, на якому школа зможе будувати свою ширшу освіту[8]

  •  

…там, де батьки кидають свою хату для заробітку, де жінка мусить виконувати свої обов’язки громадянки, бо в нас жінки мають усі політичні права, – там дитина вже не має родинного виховання, й родину заступають соціальні організації, але й вони мусять кермуватися найкращими принципами родинного виховання – певним розумінням усіх індивідуальних рис кожної дитини й рівною, ніжною любов’ю до дітей[9]

  •  

Ми багато працювали коло національного виховання і проводимо його з найменшого віку дитини, оточуємо її народною творчістю – народною музикою, орнаментом, казкою, рухливими народними іграми; незважаючи на всі страждання , які переживає наш народ, ми створили єдину, для всіх рівну національну школу, і стараємося, щоб у ній панувала радість життя, культ правди й краси, й моральний обов’язок, створили школу-лабораторію з ручною працею, де працює не лише пам'ять, а виявляються всі здібності дитини. Такою школою ми гадаємо приготувати для свого краю чесних громадян із певним розумінням свого морального, соціального й патріотичного обов’язку[10]

  •  

Кожна держава, що через ті чи інші обставини, дійшла до руїни, може з неї врятуватись, коли добре організує свою єдину національну школу від нижчої до вищої [11]

  •  

Ідея єдиної національної школи невіддільна від демократизму народів та державного устрою; тільки завдяки їй можна виховати покоління людей на таку націю, яка відповідатиме всім сучасним вимогам, а керівна роль буде належати тим, хто зуміє в найчистішому вигляді здійснити ідею єдиної національної діяльної школи [12]

  •  

Виховання має дати дітям такі умови життя, такий напрямок розвитку, що сприяв би розумінню добра й зміцнив би волю дитини для виконання лише добрих учинків, корисних для громадянства, такому поводженню, що не перешкоджало б проведенню в життя великих гасел: Братерства і Волі [13]

  •  

Національне виховання – не сумісне з шовінізмом, це виховання в дусі своєї рідної мови, на українських переказах, віруваннях, звичаях історії свого народу, своїй культурі, фольклорній творчості народу [14]

  •  

Найголовніше завдання виховання — збудити у дитини охоту до самонавчання.

  •  

Треба, щоб діти оповідали не з примусу, а по своїй власній охоті; бажано створити такий настрій, за якого дитяча фантазія працювала б дуже жваво й задля прояву її знаходилися б слова, що з'єднувалися б у послідовних гарних реченнях.

  •  

Той капітал знання, який дитина сама придбала ще до школи, є найкращим скарбом, і треба, щоб і в шкільному навчанні вона йшла тим же шляхом власного досвіду і досліду.

  •  

Треба, щоб школа огорнула дитину ласкою, викликала всі її активні творчі сили, зацікавила до науки, розвинула етичну й гро­мадську свідомість

  •  

У вселюдськім житті тільки той народ і бере перемогу, який має найкращу школу, який має найбільш альфабетів, котрі вже мо­жуть приєднати себе до науки, читаючи книжки, часописи, користуючись знаннями в своїм житті.

Про вчителя, вихователя

ред.
  •  

Це мусить бути надзвичайної моральної краси людина, що безпосередньо своїми переконаннями, всім своїм поводженням повинна впливати на своїх учнів... Учитель повинен бути не якимсь ремісником, а апостолом правди і науки, який має перед собою не лише матеріальну нагороду за працю, а велике гуманне завдання [15]

  •  

Вчитель має не лише вчити учнів, але й виховувати їх характер. А найголовніше – зміцнювати їх волю і викликати свідоме відношення до своїх обов’язків, почуття відповідальності [16]

  •  

Такої постаті вчителя, постаті нового Моісея, що виводить свій народ з тенет темряви, несвідомості, поневолення – до нового життя, вимагвє сучасний стан України від учителя тої єдиної школи, де має вчитися весь український народ без жодних соціальних обмежень [17]

  •  

Мало ще мати вихователів з відповідною науковою підготовкою, треба, щоб усе громадянство розуміло велику вагу виховання й утворювало найкращі задля цього умови [18]

  •  

...в його руках майбутність народу, бо діти, які вийдуть із школи, мають бути каменярами у відбудові молодої української держави, мають розробити свою культуру, свої національні скарби [19]

  •  

Бути гарним педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки[20]

Про націю

ред.
  •  

Психологічна вимога для людини і для нації одна, проста і органічна: щоб усе виховання, усе навчання ґрунтувалося на пошані особи – як особи індивідуальної, так і особи національної.[21]

  •  

Українська самосвідомість – відчуття задоволення, гордості за приналежність особистості до своєї нації, до своєї держави[22]

  •  

Національна самосвідомість формується в сім’ї та школі, коли вони спілкуються рідною мовою, співають і слухають рідні пісні, слухають рідну музику, музику своїх композиторів, свого народу, дотримуються своїх обрядів і традицій[23]

  •  

Народові, який не має своєї школи і не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні[24]

  •  

Без глибокої національної свідомості нема ані мистецтва, ані культури, ані ідеалізму, бо без неї викреслюється з життя вся кра­са оригінального творчого натхнення, людина губить свою власну кольорову привабливість. Ця краса захована в мові, в мелодії, піс­ні, в гармонії ліній та в ріжних рисах темпераменту.

  •  

Любов до рідної країни — се перший найкращий крок до ши­рокої вселюдської гуманності, пошана до людей, се вияв самопо­ваги й бажання собі й іншим волі та незалежності.

  •  

Народ, що не має своєї школи, попасає задніх! Йому замкнено двері до пишного розвитку своїх культурних сил, він засуджений на пригноблене становище, на постійне вживання чужого хліба; він живе не по своїй живій душі, а чужим розумом. Такому народові, який не має своєї школи й не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні.

Про мову

ред.
  •  

Мову можна усякими засобами розвивати, робити ясною, че­пурною, щирою, бо вона — творче знаряддя, за допомогою якого виховується думка, серце, слово правди й краси.

  •  

Мова – то ж корона, то ж вершечок, перемога виразних, ви­являючих рухів людини. Користуючись мовою, людина постійно ставить себе в контакт з людністю, постійно вивіряє свої думки, свої вирази, — чи вони придатні задля розуміння з боку, сторон­ньою людиною, чи вони варті переймання і поширення.

  •  

Мова розвиває думку, викликає бажання розуміти все те, що старші висловлюють при дитині. І справді, про те, до чого люди до­ходили віками досвіду, дитина довідується з одного слова. Праця дитини полягає в тому, що вона з увагою дослухається до цих слів і силується їх собі вияснити. В цьому дитина виявляє свою здат­ність продовжувати людський поступ.

  •  

... рідна мова у вихованні й освіті – то є найкращий інтимний провідник думок почувань, вражень[25]

Про неї

ред.
  •  

Завсігди з добрим гумором, бадьора, рухлива, повна активної діяльності! С.Русова своєю вдачею впливала на людей, що її оточували і захоплювала їх до тої праці, на яку віддала все... життя...
Слава і честь нашому славному Педагогові і віщатному Громадянинові! українського народу[26]

  — Леоні́д Тимофі́йович Білецький
  •  

Сміло можна твердити, що нема ні одної українки, яка б не знала імени нашої сеніори українського жіноцтва Софії Федорівни Русової...
Взірцева громадянка, не покидаючи своїх обовязків дружини й матері - вона всі сили положила, щоб принести цінний вклад у культурне життя українського народа. “В життю кожної шляхотної людини має світити велика ясна зірка: щаслива доля рідного народа ”, каже Софія Федорівна. І вона ціле життя тяжким тернистим шляхом йшла за цією зіркою[26]

  — Марія Омельченко
  •  

Вся її діяльність була очолена завжди одною, незмінно одною ідеєю звільнення українського народу до самостійного життя. Цій ідеї було присвячене все її життя. Тому в Пантеоні українських діячів Софія Русова займе одно з поважніших місць, а для українського жіноцтва вона на завжди залишиться прикладом жінки громадянки, невтомної працьовниці
й великої патріотки.[26]

  — Зинаїда Мірна

Див. також

ред.

Єдина діяльна (трудова) школа

Виноски

ред.
  1. ↑ Русова С. Теорія і практика дошкільного виховання. – Прага: В-во «Сіяч», 1924. – 125 с.
  2. ↑ Русова С. Програма дитячого садка // Вибрані педагогічніьтвори : в 2 кн. / Кн. 2. С.Ф.Русова; за ред. Є. І. Коваленко.– К. : Либідь, 1997. – С. 257
  3. ↑ Русова С. Програма дитячого садка // Вибрані педагогічні твори : в 2 кн. / Кн. 2. С.Ф.Русова; за ред. Є. І. Коваленко.– К. : Либідь, 1997. – С. 257
  4. ↑ Русова С. Програма дитячого садка // Вибрані педагогічні твори : в 2 кн. / Кн. 2. С.Ф.Русова; за ред. Є. І. Коваленко.– К. : Либідь, 1997. – С. 257
  5. ↑ Русова С. Націоналізація школи / С. Русова // ВУШ. – 1917 (рік перший). – № 1 (вересень). – С. 3–7.
  6. ↑ Русова С. Вибрані педагогічні твори. У 2 кн./За ред.Є.І.Коваленко; Упоряд., передм., прим. Є.І.Коваленко, І.М.Пінчук. – К.: Либідь,1997. Кн.2. – 320 с. с.299
  7. ↑ Русова С. Вибрані педагогічні твори. У 2 кн./За ред.Є.І.Коваленко; Упоряд., передм., прим. Є.І.Коваленко, І.М.Пінчук. – К.: Либідь,1997. Кн.2. – 320 с.
  8. ↑ Русова С. Націоналізація дошкільного виховання // Світло. – 1913. – № 5. – С. 15–22.
  9. ↑ Русова С. Націоналізація дошкільного виховання // Світло. – 1913. – № 5. – С. 15–22.
  10. ↑ Русова С. Нова школа соціального виховання. – Катеринослав-Лейпціг, 1924. – 151с.
  11. ↑ Русова С. Націоналізація школи // Вільна українська школа. – 1917. – № 3–4. – С. 3–7.
  12. ↑ Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2-х кн. / Русова Софія / за ред. Є. І. Коваленко; упоряд.,передм., прим. Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук]. – К. : Либідь, 1997. – Кн. 2. – 320 с. с. 107
  13. ↑ Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2-х кн. / Русова Софія / за ред. Є. І. Коваленко; упоряд.,передм., прим. Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук]. – К. : Либідь, 1997. – Кн. 2. – 320 с. с. 17
  14. ↑ Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2-х кн. / Русова Софія / за ред. Є. І. Коваленко; упоряд.,передм., прим. Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук]. – К. : Либідь, 1997. – Кн. 2. – 320 с.
  15. ↑ Русова, С. Нова школа соціального виховання (Електронна копія) / С. Русова. — Електрон. текст. дані (1 файл : 140 Мб). — Катеринослав ; Ляйпціг : Укр. вид-во в Катеринославі, 1924 (Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2017).
  16. ↑ Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2-х кн. / Русова Софія / за ред. Є. І. Коваленко; упоряд.,передм., прим. Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук]. – К. : Либідь, 1997. – Кн. 2. – 320 с. с.239
  17. ↑ Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2-х кн. / Русова Софія / за ред. Є. І. Коваленко; упоряд.,передм., прим. Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук]. – К. : Либідь, 1997. – Кн. 2. – 320 с. с. 240
  18. ↑ Русова, С. Нова школа соціального виховання (Електронна копія) / С. Русова. — Електрон. текст. дані (1 файл : 140 Мб). — Катеринослав ; Ляйпціг : Укр. вид-во в Катеринославі, 1924 (Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2017).
  19. ↑ Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2-х кн. / Русова Софія / за ред. Є. І. Коваленко; упоряд.,передм., прим. Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук]. – К. : Либідь, 1997. – Кн. 2. – 320 с. с.85
  20. ↑ Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2-х кн. / Русова Софія / за ред. Є. І. Коваленко; упоряд.,передм., прим. Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук]. – К. : Либідь, 1997. – Кн. 2. – 320 с.
  21. ↑ Русова С. Націоналізація школи / С. Русова // ВУШ. – 1917 (рік перший). – № 1 (вересень). – С. 3–7.
  22. ↑ Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2-х кн. / Русова Софія / за ред. Є. І. Коваленко; упоряд.,передм., прим. Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук]. – К. : Либідь, 1997. – Кн. 2. – 320 с.
  23. ↑ Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2-х кн. / Русова Софія / за ред. Є. І. Коваленко; упоряд.,передм., прим. Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук]. – К. : Либідь, 1997. – Кн. 2. – 320 с.
  24. ↑ Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2-х кн. / Русова Софія / за ред. Є. І. Коваленко; упоряд.,передм., прим. Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук]. – К. : Либідь, 1997. – Кн. 2. – 320 с.
  25. ↑ Русова С. Націоналізація школи // Вільна українська школа. – 1917. – № 3–4. – С. 3–7.
  26. ↑ а б в Джус О.В. Творча спадщина Софії Русової періоду еміграції: Монографія. - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - 260 с. с.197


 

Поділіться цитатами з вашими друзями:
   

Література

ред.
  1. Русова С. Вибрані педагогічні твори. У 2 кн. / С. Русова. / за ред. Є. І. Коваленко ; упоряд., передм., прим.: Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук. –– Київ : Либідь, 1997. – Т. 1. – 271 с./ Т. 2. – 318 с.
  2. Русова С. Мемуари. Щоденник / С. Русова ; КНУ ім. Т. Шевченка. Центр Українознавства. Цент. держ. архів вищ. органів влади та упр. України. Цент. держ. архів громад. об'єднань України. Укр. вільна АН у США ; редкол.: О. Біланюк, Л. Винар, А. Кентій та ін. – Київ : Поліграфкнига, 2004. – 543 с.
  3. Русова С. Вибрані педагогічні твори / упоряд., передм., комент. О. В. Проскура. – К. : Освіта, 1996. – 304 с.
  4. Софія Русова: з маловідомого і невідомого : трилогія / Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника ; упоряд.: Оксана Джус, Зіновія Нагачевська. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2006.

Зовнішні посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikiquote.org/w/index.php?title=Русова_Софія_Федорівна&oldid=135544