Сандра Андерсен Ейра (норв. Sandra Andersen Eira; нар. 21 червня 1986) — норвезька рибалка[1], Саамська політична діячка із Руссенес, Порсангер, Фіннмарк, військовичка, учасниця російсько-української війни.

Сандра Андерсен Ейра
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Багато людей мало знали, що в Європі вісім років триває війна, доки не розгорнулися події після 24 лютого. Це також показує акценти, які роблять масмедіа та роль міжнародних ЗМІ в наші дні. Особливо, в українські ситуації.
І для більшості норвежців теж. Ми вісім років практично не помічали її, поки не вибухнула зараз. Це радше сприймалося як регіональний конфлікт, а тепер – справжня велика війна[2].

  •  

Більшість норвежців дуже сильно підтримує Україну, і сподівається якомога швидшого завершення війни, щоб було менше страждань і руйнувань. Багато волонтерів у Норвегії роблять пожертвування на українські благодійні цілі, на обладнання для українських військових, на гуманітарну допомогу.
Норвегія прийняла багатьох українців, лікують поранених солдатів. Багато біженців з України знайшли прихисток у нашій країні[2].

  •  

Все в руках росіян. Вони, врешті, можуть зупинити Путіна та зробити свою країну нормальною. Навряд чи сам відмовиться від влади.
Справа росіян – взяти відповідальність за свою країну, й те, що вона робить. Повернути собі вплив на формування влади, на внутрішню і зовнішню політику. Бо від їх імені російська влада творить незліченні злочини[2].

  •  

Думаю, кожен знає, яке місце займає у світі. Завжди знала, чого хочу. Що мені робити зі своїм життям, і що маю право це робити. Так, могла віддалено займатися волонтерством, але вибрала для себе цей шлях, бути на війні[2]. — Про рішення стати доброволицею Інтернаціонального легіону

  •  

Завжди дещо важко працювати жінкою в колективі, де домінують чоловіки. Але в роботі з українцями, ніколи не відчувала жодної дискримінації чи якогось поганого ставлення. Особливо, від українських солдат[2].

  •  

Знали лише брат і сестра. Нікому більше не казала, щоб не привертати зайву увагу. Вважала, зайве. Не хотіла, щоб хвилювалися. Прагнула, аби усе минуло тихо. Але потім про мене дізналися з новин. Потрапила в масмедіа. Моя сім’я про все дізналася. Але ніхто насправді не був дуже заскочений зненацька. Усі очікували, що можу піти на такий крок, бо відповідає моєму характеру[2]. — Про рішення стати доброволицею Інтернаціонального легіону

  •  

Людська істота така, що можемо звикнути до всього – до бомбардувань, до тривоги, до смертей. До більшості речей, які оточують щодня. Людський розум дуже адаптивний. Навколишнє середовище стає новою нормою. Тож адаптуєтесь та живете з цим, незважаючи на все, що діється навколо[2].

  •  

Мабуть, така історія людства, розвитку світу протягом останніх кількох тисяч років. Чи був це розумний крок Путіна? Абсолютно, ні. Чи стало для мене несподіванкою, що в 2022 році пішов на повномасштабну війну? Не думаю, що колись повністю зрозумію логіку його дій[2]. — Про російське повномасштабне вторгнення в Україну

  •  

Наше перше враження про Україну – траншейна війна і такі ж бої. Крім цього, березень – це сніг, холодно й мокро. Як в стилі Другої світової війни.
Після цього проїздили через Львів на інше місце дислокації. Побачила цілком нормальне життя – люди у кафе відпочивають, танцюють на вулицях. Було дуже дивно, такий контраст.
Сподобалося, наскільки красива країна. Із гарними будівлями, великою кількістю історії навколо, із багатьма людьми з добрим серцем, котрі стараються допомогти всім, чим можуть. Попри перші депресивні враження, в моїй пам’яті тільки добрі спогади про Україну і тутешніх людей[2].

  •  

Ніколи не була в Україні до цього. Звикла працювати з багатьма жителями зі східної Європи, ведучи бізнес у Норвегії. Вони були задіяні в рибальстві в моєму регіоні, розповідали щось про країну.
Але тисячу років тому мої пра-пра-предки були засновниками держави, попередника України, Київської Русі. Мій предок був королем у Гардарікі[3]. Це, звісно, було ще в епоху вікінгів, але це земля, куди хотілося приїхати, і, врешті, приїхала[2].

  •  

Пройшла навчання як парамедик кілька років тому в Норвегії. Більше не приходила ніяких додаткових в Україні. Почала як медик у перші дні війни. Потім перейшла до інших, військових завдань, коли нас перекинули з північного фронту. Це війна й потрібно виконувати різні завдання та роботу[2].

  •  

Ризик насильства, якщо потрапиш в полон до росіян є в усіх. Вони не дотримуються норм війни. Усі свідомі цього. Це стосується тортур і сексуального насильства, незважаючи на стать.
Звісно, для дівчини завжди гірше потрапити в полон. Зважаючи на їхнє ставлення до нас, до всіх, хто воює за Україну, краще, взагалі, ніколи не потрапляти в полон. А якщо вже так сталося, це дуже погано, незважаючи на те, чи ти чоловік, чи жінка. Краще бути мертвим, ніж потрапити в полон[2].

  •  

У Норвегії є спільний кордон з Росією. Ми готові до потенційної військової агресії. Й ми частина НАТО. Це додатковий захист. Але також означає, якщо російське керівництво зважиться на ескалацію, то може бути, що завгодно, навіть Третя світова війна[2].

  •  

У сучасному світі можете бути на війні й займатися віддалено бізнесом, покладаючись на надійних людей[2].

Примітки

ред.
  1. Trygstad, Andreas Nilsen (2017-05-05). Skipper Sandra: Folk har mye å lære om holdninger fra sjøfolk (nb-NO). Процитовано 2022-04-09.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р «У Норвегії є спільний кордон із Росією. Ми готові до військової агресії» – Сандра Андерсен Ейра
  3. із XII ст. скандинавська назва Русі, перекладається як «країна міст», скандинави називали так спочатку північні землі, як ланцюг фортець уздовж Верхньої Волги, Новгород розглядався як можлива столиця, згодом ім’ям «Гардарікі» почали називати всю Русь. – Gazeta.ua