Себастіан Фабіан Кленович (Кльонович, Ацерн) (пол. Sebastian Fabian Klonowic, лат. Acernus, нар. 1545, с. Сульмежиці, біля Каліша, Польща — 12 серпня 1602, Люблін, Польща) — поет та композитор Речі Посполитої, викладач Замойської академії, симпатик Реформації та Русі-Роксолянії. Писав латиною, згодом польською.
З поеми «Роксолянія», 1584 р.
ред.
|
А як одбираєш своє — добру це честь принесе[1].
|
|
|
|
|
|
Як ти любов затаїш, стане сильніша вона[1].
|
|
|
|
|
|
Ради шукаєш у духів, забудь, отже, Бога в ту хвилю,
Небо і пекло єднать разом не можна ніяк.
Бо коли Бог допоможе, то сила пекельна відмовить,
А кому біс допоміг, Бог одмовляє тому[1].
|
|
|
|
|
|
Жар твій жадає тебе, кличе тебе твій вогонь[1].
|
|
|
|
|
|
Ніч одбирає темнотна речам їхні барви питомі,
Не дозволяє ніяк вигляд їм свій зберегти[1].
|
|
|
|
|
|
Що помагає, коли закують в золоті тебе пута?
Золото пут аж ніяк рабства не влегшить твого[1].
|
|
|
|
|
|
Як зашморгнуть кому мають петлю і тоді задушити,
Чи ж є різниця, яка буде у нього петля[1]?
|
|
|
|
|
|
Однако
Бідному де потонуть і у якому багні[1].
|
|
|
|
|
|
Те, чого взяти не можу, хоча й називається «здобич»,
Здобиччю здобичі я найнужденніший є[1].
|
|
|
|
|
|
Нещасне ото щастя: багатство збирати,
Від шкоди (не гадай-бо, що виграв) утратиш[1].
|
|
|
|
|
З поеми «Торба Іуд, або Лихо набування маєтностей», 1600 р.
ред.
|
Хто з лотрами пізнався, то лотром той буде[2].
|
|
|
|
|
|
Один повідав добре: «Чинити зло учать
Нероби цілковиті, живіт тільки тучать».
Бридке бува лінивство і порожнювання,
Без праці і турботи нема виховання[2].
|
|
|
|
|
|
Із молоду звикай тож в малому постати,
Кохайсь у добрій славі, щоб міг ціло матись.
Із дітьми, що поштиві, веди товариство,
В злій зграї не надійся на добреє дійство[2].
|
|
|
|
|
|
Зле виховані діти, хлоп’ята зухвалі,
Підпал це для нецноти, до злого посталість[2].
|
|
|
|
|
|
Запалисті костирі[3], п’яниці ледачі,
Розтратники, лінивці і трутні жебрачі,
Навчайтеся убозтво терпіти належно,
Шануйте добру славу, як скарб, завше стежно[2].
|
|
|
|
|
|
Працюй і стережися ти порожнювання,
Чини поважні речі, знехай блазнювання.
Зважай на закон Божий, на страх щодо нього
І стережи убозтво, не прагни людського[2].
|
|
|
|
|
|
Скажу: як буде раз хто плутяга брехливий,
Не стане той ніколи господар горливий,
Як бавитимеш франтом своїм-бо налогом
Корчемним, рілля буде лежати облогом[2].
|
|
|
|
|
|
Ті жебраки неслушно (дужі хоч, здорові)
Хитрують каптурами, люд зманить готові.
Ховається костиря, злодій в бридкій шаті
Ховається і дідом юний вміє стати[4].
|
|
|
|
|
|
Немало є обпилих жебраків, шалених,
Хоча й уломних, хворих і роспустоємних.
Заздросних і сварливих, загнійних каліків.
Убивців, ломибоків і негідних смиків[5][4].
|
|
|
|
|
|
Рятуйтеся ви разом, згода малі речі
Примножить, а незгода речі псує й ґречні[4].
|
|
|
|
|
|
Від правди — право, також правдивість у назві.
Обох підґрунтя — правда, глава є наразі[4].
|
|
|
|
|
|
Кумир є право, шнуром стає справедливість.
Що витягнутий рівно — така особливість[4].
|
|
|
|
|
|
Як дерево без шнура, буває, зростає
Пряме, під шнур неначе, то й гарне буває.
Свята тож справедливість стає отак само —
Без писаного права на лотра йде прямо[4].
|
|
|
|
|
|
Святу висвітлюй правду, хто ж правду стирає,
Шахраїть поміж люду, той Бога не знає[4].
|
|
|
|
|
|
Від мертвого не вельми п’яни́ця різниться.
Адже стає небачний, без розуму, ниций[4].
|
|
|
|
|
|
Що п’яний несвідомий, філософ вважає.
Йому навспак мозківню хтось перевертає[4].
|
|
|
|
|
|
Людина-бо людині бува замість Бога,
Бува ж — за вовка стане» за ворога злого[6].
|
|
|
|
|
Примітки
ред.
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
