Смотрицький Герасим Данилович
Гера́сим Дани́лович Смотри́цький (*? , Смотрич — 12 жовтня 1594[1]) — руський (український) письменник, педагог з Поділля. Представник дрібної шляхетської родини Смотрицьких, батько Мелетія, Степана Смотрицьких.
Герасим Смотрицький | |
Стаття у Вікіпедії |
Цитати
ред.Із книги «Ключ Царства Небесного», 1587 р.
ред.Тільки благословенство та ласку на світі у Бога і Творця беруть ті, у батьківщині та добрах яких не дідичить чужак[2]. |
Маєш, як новий у тому житейському морі, з пильністю придивлятися дивним речам і минулим, і теперішнім, беручи за пожиток усілякої бадьорості страх Божий[3]. |
Треба мати постійне пильне бачення на чесний стан і на новий вік свій, в якому не тільки довгого чого, але й дня, і години однієї шкода стратити дармо й безпотрібно[3]. |
Не будь таким простим і поганодумним суддею речей, що, одну тільки сторону вислухавши, хвалить її і за нею постане[3]. |
Чим далі будете мовчати, тим шкідливих новин більше буде являтись[3]. |
Коли хто сам блудить, то інших до себе лудить, погане хвалячи, добре гудить[3]. |
Хто мовчить на річ питану чи ущіпливо подану ніби дозволяє на те або себе винуватим подає[3]. |
Не знати, чи у вірі сумніваєтесь, чи мало дбаєте про збавлення у Бога, що про предків своїх не пам'ятаєте, про яких увесь піднебесний світ сповнений великої слави і дивної оправи[4]. |
Кого невидимі бояться, супроти того й видимі постояти не можуть[4]. |
Коли самі не дбаєте, то на простака не дивуйте[4]. |
Взявши духовну броню від недужого та невмілого, треба нам самим за вірою міцно дбати і супостатам правдиву відповідь давати[4]. |
Повинні ми, сильні, немочі немічних носити, а не собі лишень годити[4]. |
Хто сам не може, помочі від інших жадає[4]. |
Це так, начебто вже й людей і правди на світі нема і начебто в порожній дім хтось зайшов, де нема господаря, отож гість чинить, що хоче[4]. |
Коли між самими ангелами віднайшовся відступник, то взяв свою заплату, від того інші ангели винні не були і небо забруднення від того не взяло[4]. |
Коли різні болячки, струпи та корости назверх виявляються, часом із членом відтинені бувають, а тіло здорове залишається. Коли ж, виявившись і розпалившись, усередину входять — це до смерті дорівняється[4]. |
Чи не є це протизаконна мудрість, коли явно, самодумною гордістю, вознісшись над усіх, одні новини встановлює, а інші стáрини поправляє[4]. |
Як відступили з правдивої дороги, самі мішаються та й інших до того примушують, ще й страшать, коли їм у тому не допомагають[5]. |
Хто супроти чинить, більше казиться, як радиться[5]. |
Суди, хто хоче, тільки май огляд на правдивого і страшного суддю[5]. |
Лічба різна, а сила одна[5]. |
А що самі мало бачать, то гадають, що на світі всі сліпі[5]. |
Примітки
ред.Джерела
ред.- Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7