Супруненко Ніна Антонівна

Супруненко Ніна Антонівна (31 травня 1953) — українська поетеса, лірик. Член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Заслужений діяч мистецтв України.

Супруненко Ніна Антонівна
Стаття у Вікіпедії

Цитати

ред.
  •  

Народилося слово – не легко, а в муках,
І його, не вагаючись, вам віддаю,
В ньому суму не менше, аніж у розлуках,
В ньому вилила щиро я тугу свою.[1]Зб. Дарунок долі, 1990

  •  

Молитися з дитинства не навчили.
Молитися не вмію й не молюсь.
В любові до землі черпаю сили –
І в цьому мій непереборний плюс.[2]Зб. На обрії душі, 2002

  •  

Одна! Одна. I край вікна й край шляху.
Край поля. I край світу – все одна…
Одна – на п'єдестал, одна й на плаху
І на одній – і слава, і вина.[3]Зб. Полиновий світ, 2004

  •  

Оце вже й осінь. Забувай мене –
Я восени тебе не хочу знати…
І гнів, і біль – усе колись мине –
Лиш спокій буде вікувать на чатах…[4]Зб. Сонце осені, 2009

  •  

Вітаю від усього серця, друже!
Бажаю миру.
Миру – перш за все!
Сьогодні це нікому не байдуже,
Коли щодня
Війна нам смерть несе.[5]2014

  •  

Чудовий світ і вся земля свята,
Та найсвятіша – Україна наша:
Вона, єдина, в будні і свята
Наповнює життя стражденну чашу...
Впаде незмінно кара за гріхи:
За зраду, крик дитини, смерть солдата…
І будьте певні, підлі вороги:
Вас, врешті, прокляне і власна мати.
[6]2014

  •  

Не схаменуться нелюди війни,
Бо в них нема ні розуму ні серця!
Бо прагнуть лиш нових земель вони –
Так у фашистів всіх часів ведеться.[7]2014

  •  

Біда зросла у владних кабінетах –
Це ні для кого вже не є секретом.
Тепер розплачується весь народ
За відданість тирану – безхребетних![8]2014

  •  

Людина, що не любить землю власну,
Нізащо не полюбить і чужу!
Тож зрадники радіють передчасно,
Що подолали – зрадницьку! – межу….
Ви вже не дома, а в ганебних приймах.
Ви – зрадники. Копійка вам ціна.
А Батьківщина вас назад не прийме –
На вас тавро. Іудина вина.[9]2014

  •  

…А пам'ять роду – стрижень. Основне,
Що нас поєднує з минулим нашим тісно,
Це те, що не пощезне, не мине –
Це наша мова, і традиції, і пісня![10]2014

Примітки

ред.