Терлецька Катерина Валеріївна

Терлецька Катерина Валеріївна — українська математикиня, докторка фізико-математичних наук у галузі механіки, досліджує внутрішні хвилі океану, курує напрямок математики в Малій академії наук. Учасниця європейських наукових конференцій, працювала в Кореї та Китаї. Її дослідження пояснюють роль океану у зміні клімату.

Катерина Терлецька

Цитати про науку

Математики вміють планувати, робити розрахунки, захоплюватися, і разом з тим — закохуватися. Поєднати сім'ю й кар'єру - результат планування, зважених кроків та підтримки близьких, які в тебе вірять.

В науці... ти маєш піти в подорож, в непізнане, в купу пригод. Ти навіть не знаєш, чим вона закінчиться... Тут головне - пошук істини... На сміливців чекає приз: нові знання, нові відкриття. Я думаю, що жодні відчуття в цьому світі не можуть бути аналогічними відчуттям науковця, який знаходить щось нове.

Бути дівчиною в математиці - це природньо. Хтось може сказати, що математика - це для хлопців, але з дитинства я бачу талановитих, розумних, сильних жінок, які роблять відкриття, підкорюють великі задачі та не схиляються перед труднощами.

Для того, щоб стати науковицею, потрібно вміння щиро дивуватися. При цьому важливо йти до кінця, навіть коли нічого не виходить.

Як у математиці, так і в мистецтві є підготовча частина: робота над шаблонними вправами, арифметика, квадратні рівняння, змішування фарб, підготовка полотна, нудні години сольфеджіо. Все перелічене не є мистецтвом, це — лише підготовка до акту творчості. Сам акт — створення художніх або музичних шедеврів чи розв’язання математичних задач (як шкільних, так і відкритих наукових), під час якого важливі й отриманий результат, й естетичне задоволення від краси «елегантного» розв’язку.

Саме наукові знання є сьогодні двигуном, який відповідає за розвиток суспільства. Суспільство має інвестувати в науку, яка разом із освітою є ключовими елементами у поширенні нових знань у новому вільному суспільстві.

Наука і освіта — два крила, які має розпростерти держава, аби здобувати перемоги. (...) Саме з освіти, яка є основою для розвитку наукового потенціалу, й починається розбудова сильної держави.

Так, логарифми в буденному житті трапляються не часто, але це зовсім не означає, що логарифми непотрібні! Це як питати, навіщо боксеру вправи зі скакалкою, він же ж, мовляв, не стрибатиме з нею під час бою. В цій ситуації всім зрозуміло: спортсмен із допомогою вправи зі скакалкою тренує м’язи й відпрацьовує певні навички, які знадобляться під час бою. (...) так само і з логарифмами: вони — тренажер мозку наших дітей для прокладання нових нейронних зв’язків, щоб потім ці зв’язки працювали на вирішення абсолютно прикладних і життєвих завдань.

Вивчаючи аксіоматику в геометрії та з’ясовуючи, що таке доведення певних фактів, дитина вчиться робити формальні логічні висновки. Ця навичка буде ключовою, наприклад, у такій далекій від математиці дисципліні як право. Математика вчить визнавати свої помилки і рухатися вперед, учить добирати правильні й точні слова, бути уважними до деталей та відповідати за свої вчинки.

Цитати про гендерну рівність

Мені дуже приємно бути саме математикинею. Коли застосовуємо фемінітиви, ми розказуємо людям, що тут теж є жінки. Якби я була «математиком», то за прізвищем ми б не вхопили, що це жінка. Дуже багато жінок стоять за словами: «математик», «вчений», «митець», але ми їх не бачимо. А якби ми бачили за ними жінок, то почувалися би більш упевнено, хотіли би стати ними. — Інтерв'ю для Wonderzine, 2021

Знаєте, це [синдром самозваниці] дуже інтимна штука, але, дійсно, ми, жінки, сумніваємося: «Що я тут роблю?», «Чим я така важлива?». Насправді ми цього можемо навіть не усвідомлювати. Але коли ти зрозуміла прихований сексизм, то починаєш його розпізнавати й бачиш, що він скрізь. — Інтерв'ю для Wonderzine, 2021

Жінка в науці – це завжди здивування. На цьому роблять певний наголос. «Ви така красива, але математик!». Це вже прояв «доброзичливого», але сексизму. І треба розуміти, коли це подобається жінкам – це теж неправильно. Якщо ми хочемо бути рівними, то маємо вимагати прибрати ось такі нюанси. — Інтерв'ю для Wonderzine, 2021

Цитати про українську школу

Мені завжди везло зі шкільними вчителями. Вони надихали мене. Вони давали той ключ, який давав можливість розв'язувати таємниці й загадки. Дійсно, знаходити надзвичайно просте рішення й пояснення найзвичайнішим речам, таким як блискавка, грім, північне сяйво - хіба це не цікаво?

У системі освіти, успадкованій нами від радянських часів, творчість, креативність і свобода, які потрібні для того, аби щось досліджувати, не були складовою обов’язкової шкільної освіти. Такі можливості отримувала тільки еліта (випускники вишів), якій відкривався простір для наукової творчості, або, як у нас кажуть, «задоволення власної зацікавленості за рахунок держави».

Навчання має скидатися на процес наукового менторства, природного для науковців і незвичного для більшості вчителів, із орієнтованістю на учня, яка тільки починає формуватися в рамках НУШ. (...) Популяризація наукового методу і сучасних наукових знань — головна зброя науковців, аби вербувати у свої ряди.

Коли хтось називає себе гуманітарієм, то, дуже ймовірно, математика з фізикою йому «не зайшли» й він навісив на себе такий ярлик. (...) Хто винен? Учитель, який не зацікавив? Батьки, які вчасно не зреагували й не допомогли? Чи Міністерство освіти? Персоналізована відповідальність потребує дій, а ось безособовий ярлик «гуманітарний склад мислення» перекладає відповідальність на безмовну природу, і цим усе кінчається. Але, поділяючи на світ на «фізиків» і «ліриків», ми обмежуємо власні можливості.