Толерантність
Толерантність (від лат. tolerantia — терпіння) — у загальному значенні ослаблення чи відсутність можливості реакції на який-небудь несприятливий фактор у результаті зниження чутливості до його впливу. На індивідуальному рівні — це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також – особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань є умовою стабільності та єдності суспільств, особливо тих, які не є гомогенними ні у релігійному, ні в етнічному, ні в інших соціальних вимірах.
Цитати ред.
Кожен народ має свою толерантність і свою духовність[1]. |
|||||
| — Богдан Бенюк |
Можна бути собою, не заперечуючи іншого – це єдиний культурно-ідеологічний рух, який би мав бути визначальним для теперішньої України. Це культивування толєранції до іншості, і щоби ця іншість – культурна чи мовна, чи звичаєва, чи ментальна – не викликала почуття чужості. Іншість не є чужістю[2]. |
|||||
| — Тарас Прохасько |
Ситуація з мовою у нас плачевна, адже найбільший ворог української мови — це толерантність. На жаль, ми звикли не відстоювати своє право не лише спілкуватись, а й отримувати послуги українською мовою. Російськомовні люди не толерантні, вони вимагають, щоб з ними говорили російською, тоді як українці через внутрішню інтелігентність, не бажання стереотипних звинувачень це толерують, ввічливо посміхаються. Насправді, якщо ми створимо попит на українську мову — зрештою отримаємо її, і у магазинах, і у кафе, і на вулиці[3]. |
|||||
| — Катерина Чепура |
Примітки ред.
