«Три зернини» — друга поетична збірка української письменниці Галини Турелик.
|
Ніколи не втомлюся я співати
на світі цім, між добрими людьми,
в яких усе життя вчимося ми
наук високих: Батьківщина й Мати.[1]
|
|
|
|
|
|
Бо на твердому ростуть стійкі —
на перинах пхикають плакси.
Тож і виросли ми такі —
справжні діти свойого часу.[2]
|
|
|
|
|
|
Нехай побачить слово хоч би раз,
як вперше «мамо» вимовить дитина,
щоб так же ніжно, спалахнувши враз,
тобі сказати тихо: «Україно».[4]
|
|
|
|
|
|
І хоч з кожною смертю я на Землі умиратиму,
та щораз у новому народженні знов оживу.[5]
|
|
|
|
|
|
Землі не вбити, не зганьбити слави,
навічно нашу ниву засіваєм.
Лиш Батьківщина нам дає це право —
носити в серці те, що не вмирає.[6]
|
|
|
|
|
|
Ти вивчи мову колоскову —
ту мову рідної землі,
що на вустах весною знову
до нас приносять журавлі.[7]
|
|
|
|
|
|
Казала Україна: на Землі
не стільки того світла,
що від сонця,
бо як тебе осяє дружба, донцю,—
то ще рясніше твій зародить хліб.[8]
|
|
|
|
|
|
Напевно, від колиски до безсмертя
нас мудрості навчатиме життя,
щоб ми ішли нескорено і вперто,
не забуваючи, що кожен з нас — дитя.[9]
|
|
|
|
|
|
Не побачимось ми уже з вами ніколи,
тож лишайтесь щасливі та завжди здорові.[10]
|
|
|
|
|
|
На якесь безголов'я з тобою зустрілись,
на якийсь березневий березовий чад.
При дорозі кохання натомлено сіло
і боїться дивитись назад.[11]
|
|
|
|
|
|
Ви жахаєтесь: от шалена!
Ви ніколи не вірили в мене!
Тож і стійте собі за горою.
Вас і так не взяла б із собою.[12]
|
|
|
|
|
|
Є країна спогадів…
Те жіноче царство,
у яке не можна
повертатись часто.[13]
|
|
|
|
|
|
Так починавсь у світі кожен з нас
якоїсь неповторної хвилини,
і понад нами в світанковий час
обличчя нахиляла Батьківщина.[14]
|
|
|
|
|
|
Як назвати тебе — то щастям,
як віддати тебе — то дітям![15]
|
|
|
|
|
|
Люди, подивітеся на світ
строгими прийдешнього очима
і жахнетесь, скільки щасних літ
вкрадено недобрими і злими.[16]
|
|
|
|
|
|
Мої невиспівані сльози
і мій невиплаканий сміх…
І замолити хоче розум
палкого серця щирий гріх.[17]
|
|
|
|
|
- ↑ Три зернини, 1972, с. 8
- ↑ Три зернини, 1972, с. 10
- ↑ Три зернини, 1972, с. 11
- ↑ Три зернини, 1972, с. 16
- ↑ Три зернини, 1972, с. 21
- ↑ Три зернини, 1972, с. 25
- ↑ Три зернини, 1972, с. 30
- ↑ Три зернини, 1972, с. 32
- ↑ Три зернини, 1972, с. 37
- ↑ Три зернини, 1972, с. 44
- ↑ Три зернини, 1972, с. 46
- ↑ Три зернини, 1972, с. 50
- ↑ Три зернини, 1972, с. 51
- ↑ Три зернини, 1972, с. 53
- ↑ Три зернини, 1972, с. 54
- ↑ Три зернини, 1972, с. 55
- ↑ Три зернини, 1972, с. 59
Галина Турелик. Три зернини. — Київ: Радянський письменник, 1972. — 68 с.
