Троща (роман)

«Троща» — історичний роман українського письменника Василя Шкляра.

Цитати

Позаяк до восьмої було ще далеко, він знову умостився на прічі, розгорнувши "Мазепу". Пошелестів сторінками, сказав: — Ось... послухай. — Давай. — "Невеличкий числом, але сильний духом гурток людей... душ чистих і чесних, які жертвували... усім..." — "Ради ідеї..." — продовжив я. — Пам'ятаєш, — зрадів Сірко. — Уже заради самої ідеї. Але про кого це? Про жменьку мазепинців, які лишилися біля гетьмана після полтавського прогару? — Це про нас, — сказав я, здогадуючись, до чого він веде. — Видиш? — ще дужче зрадів Сірко. — Двісті п'ятдесят літ минуло, а сі ніц не змінило. І ворог той самий, і боротьба та сама, і жменька людей... — Він ледве не додав: "та сама". — І мазепинки на наших головах, — доточив я. — Бісова мати! — підхопившись, Сірко так засвітив до мене очима, що я примружився. — І це щастя випало нам! Ти розумієш, що нам випав жереб належати до цієї жменьки, до цього гурточка? Сама доля вказала на нас перстом. Вона вибрала нас серед мільйонів. Я його розумів. Сірко у своєму вимірі щастя пішов далі за мене. Я мав тут простішу мірку. Ось діжка, з якої ти можеш напитися, ось хліб, сало — не голодуєш, он там запасний вихід... Є дуже багато речей, якими можеш себе потішити. — Частина третя «Вирок», 8.

Нам зі Стефою можна було ближчим часом подавати заяву до загсу, і я вже навіть прикинув, кого візьму за шлюбного свідка. Тут і думати не було чого, я не мав особливого вибору, але якщо на безриб'ї і рак риба, то на безлюдді й Хома чоловік. Випадало так, що моїм свідком мав бути свідок самого Єгови. — Частина третя «Вирок», 7.

Старушенція Європа любила теревені про демократію та права людини, але вкривалася холодним потом, коли їй нагадували про Українську Повстанську Армію. — Частина третя «Вирок», 3.

Бог не без милості, козак не без долі. — Частина перша «Зрада», 7.

... свобода — не повія, яку можна комусь подарувати. Це така дорога пані, котру не купиш, не продаси і тим більше не виміняєш. У неї одна ціна. Кров. Це гонорова пані не п'є шампанського, вона воліє лише крові. — Частина перша «Зрада», 9.