Фу́нкція (відобра́ження, перетво́рення, опера́тор, зале́жник) в математиці — це правило, яке кожному елементу з першої множини — області визначення ставить у відповідність елемент з іншої множини — області значень. Часто цю другу множину називають цільовою множиною чи образом функції чи відображення.
|
Числа і функції не довільні витвори нашого духу, вони існують поза нами, маючи такий же характер необхідності, як і речі об'єктивної реальності, і ми натрапляємо на них чи відкриваємо їх і вивчаємо так само, як фізики, хіміки, зоологи тощо.
|
|
|
|
|
|
|
— Ш. Ерміт[1]
|
|
Арифметика — це наука про оцінку функцій, а алгебра — це наука про перетворення функцій.
|
|
|
|
|
|
|
— Г. Говісон[2]
|
|
Функції потрібні не лише натуралістові, без них тепер не обійдеться й соціолог. Узагалі в теперішній час немає жодної галузі людського знання, куди не входили б поняття про функції та їх графічне зображення.
|
|
|
|
|
|
|
— К. Ф. Лебединцев[3]
|
|
Поняття функції набуває подальшого розвитку і важливості завдяки Декартовому застосуванню алгебри до геометрії, тобто завдяки аналітичній або вищій геометрії. Невідомі x, y тощо перетворюються на змінні величини, а відомі — на постійні [величини].
|
|
|
|
|
|
|
— К. Маркс[4]
|
|
Один афоризм, що, здається, належить філософові Гегелю і давніше часто повторювався у книжках і лекціях, виглядає так: функція у=f(х) зображує буття (das Sein) речей, а похідна — їх становлення (das Werden).
|
|
|
|
|
|
|
— Ф. Клейн[6]
|
|
Сучасна теорія функцій — це найвеличніше з усіх творінь чистого інтелекту.
|
|
|
|
|
|
|
— К. Дж. Кайзер[7]
|
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 177
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 179
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 182
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 190
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 207
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 208
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 210
Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі