Померанцев Ігор Якович
Ігор Якович Померанцев (рос. И́горь Я́ковлевич Помера́нцев, нар. 11 січня 1948, Саратов) — російський прозаїк, поет, журналіст, правозахисник, радянський дисидент.
| Померанцев Ігор Якович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.У молодості я жив в Україні і тому вболіваю за українську мову. Суперечки про неї не пустопорожні. Без мови не буде нації — в політичному сенсі цього слова. Без мови місце нації займе колоніальне желе, а держава Україна стане болотистою місцевістю. |
|||||
В молодости я жил в Украине, и потому болею за украинский язык. Споры о нём не пустопорожни. Без языка не будет нации — в политическом смысле этого слова. Без языка место нации займёт колониальное желе, а государство Украина станет болотистой местностью[1]. |
Мова кристалізує національну самосвідомість. Без неї національна пам'ять мовчить. Люди, що страждають хворобою Альцгеймера, втрачають дар мови. Але цією хворобою можуть страждати цілі народи. |
|||||
Язык кристаллизует национальное самосознание. Без него национальная память безмолвствует. Люди, страдающие болезнью Альцгеймера, утрачивают дар речи. Но этой болезнью могут страдать целые народы[1]. |
Україна — молода держава. Українська мова вижила в першу голову завдяки літературі. Я вірю, що у кожної національної поезії — свій нерв... А що за нерв в української поезії? Спробую відповісти: українські поети писали своєю мовою, тому що без їх віршів українська мова розчинилася б, зотліла, сконала. |
|||||
Украина — молодое государство. Украинский язык выжил в первую голову благодаря литературе. Я верю, что у каждой национальной поэзии — свой нерв... А что за нерв у украинской поэзии? Попробую ответить: украинские поэты писали на своём языке, потому что без их стихов украинский язык растворился бы, истлел, испустил дух[1]. |
У 1930 році О. Мандельштам назвав твори світової літератури, написані без дозволу, «краденим повітрям», а «дозволені» — «мерзотою». Не уявляю, щоб цю думку висловив англійський, французький або німецький поет. Крадене повітря — це нерв російської поезії. Ну і слава Богу. Краще вже такий нерв, ніж ніякого. |
|||||
В 1930 году О. Мандельштам назвал произведения мировой литературы, написанные без разрешения, «ворованным воздухом», а «разрешённые» — «мразью». Не представляю, чтобы эту мысль высказал английский, французский или немецкий поэт. Ворованный воздух — это нерв русской поэзии. Ну и слава Богу. Лучше уж такой нерв, чем никакого[1]. |
Політична еліта України мені, як письменнику, важлива, бо вона мукає химерною мовою. Я думаю, що Михайло Зощенко сидів би в Раді і ловив кожне слово. Але не тільки Зощенко. В українців є свій геній оповіді — Василь Стефаник. За трагічним збігом обставин мільйони українців не в змозі повноцінно виразити себе жодною мовою. Свою ранню книгу лірики Володимир Маяковський назвав «Просте як мукання». Дотепна назва. Проблема сучасної України — це просто мукання. Україні терміново потрібен логопед. Його ім'я — Українська Мова. |
|||||
Политическая элита Украины мне, как писателю, интересна, поскольку она мычит на причудливом языке. Я думаю, что Михаил Зощенко сидел бы в Раде и ловил каждое слово. Но не только Зощенко. У украинцев есть свой гений сказа — Васыль Стефанык. По трагическому стечению обстоятельств миллионы украинцев не в состоянии полноценно выразить себя ни на одном языке. Свою раннюю книгу лирики Владимир Маяковский назвал «Простое как мычание». Остроумное название. Проблема современной Украины — это просто мычание. Украине срочно нужен логопед. Его имя — Украинский Язык[1]. |
Примітки
ред.
