Волошин Августин Іванович
Августи́н Іва́нович Воло́шин (1874–1945) — український політичний, культурний і релігійний діяч Закарпаття. 1938 — прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, а 1939 року став президентом цієї держави. Герой України.
| Волошин Августин Іванович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
|
Цитати
ред.До політичної боротьби маємо іти організованим фронтом. Наша програма ясна і чітка. Нікому не хочемо робити кривди, хочемо, щоб у нашій країні запанувала правда, право й справедливість! Хочемо, щоб перестала біологічна політика нищення всього, що є наше, українське[1]. — Промова на конґресі Першої Центральної Руської (Української) Народної Ради, Ужгород, 4 вересня 1938 |
запевняю Вас, що в Вашій праці і я буду Вам помагати, служитиму Вам, бо слово «міністр» значить — слуга[2]. — Проголошення (промова) прем'єра д-ра Волошина. З нагоди іменування нового уряду Карпатської України 3-го грудня 1938 р. в Хусті. |
Назви "русин" ми не вирікаємося й не покидаємо її. Нею називалися наші славні князі в Київі й у Галичині й на Підкарпатті, нею називалися наші великі предки, нею називаємося і ми. Ця назва нам була і є дорога і свята. Але коли ми днесь на перше місце видвигаємо й завше підчеркуємо назву "українець-український", то це робимо для того, щоб відрізнити себе від тих, що сталися зрадниками нашого народу й як вовки в овечій шкірі іменем "русини", іменем руського народу, іменем ніби руської культури за мадярські пенґе, за польські золоті туманять і продають русина. Вкрали нашу назву "русини" й нею послугуються в своїй юдиній роботі. Щоб отже відособнітися від тих справдішних яничарів і зрадників, ми перестаємо вживати стару нашу назву "русини", а вживаємо нашу не много молодшу назву "українці". І цього нашого поступовання ніхто не може нам брати за зле[4]. |
Не нарікайте, що народ бідний, але робіть, щоби був культурний і тоді буде і матеріально щасливіший![6] — з промова з нагоди створення "Народного дому" в Ужгороді, дня 7.Х.1928 |
Перед нами стоїть незоране поле культурної праці. Вже Платон сказав, що фундаментом держави є культура, що лучить всі елементи у державну цілість. Піднесім свій народ культурно, навчаймо його. Не тільки учитель може навчати, але може його навчати та виховувати і урядовець, вояк, промисловець чи інший[2][7]. — Проголошення (промова) прем’єра д-ра Волошина. З нагоди іменування нового уряду Карпатської України 3-го грудня 1938 р. в Хусті. |
При цій нагоді переживаю найвизначнішу хвилину свого життя. Висловлюю глибоку вдячність Богові, що дозволив дочекатися цього великого нашого свята, що є святом цілого українського народу. Дозволив якраз нам – найменшій частині українських земель, – бути вільними.[8] — На відкритті першої сесії Сойму Карпатської України |
Примітки
ред.- ↑ Стерчо, 1994, с. 49-50
- ↑ а б Вперше надруковано в газ. "Нова Свобода". — 1938. — 4 грудня.
- ↑ Надруковано в газ. "Нова Свобода. — 1939. — 11 січня.
- ↑ Русини чи українці? Вперше надруковано в газ. "Свобода". — Ужгород, 1937. — 2 вересня. — ч. 28. — с. 1.
- ↑ Надруковано в газ. "Нова Свобода". — 1939. — Ч. 46. — 2 березня.
- ↑ Вперше надруковано в газ. "Свобода". — Ужгород, 1928. — 11 жовтня. — С. 2.
- ↑ Августин Волошин. (репортаж на Радіо «Свобода»)
- ↑ Августин Волошин. (репортаж на Радіо «Свобода»)
Джерела
ред.- Стерчо П.. Карпато-Українська держава: До історії визвольної боротьби карпатських українців у 1919–1939 роках. (Репринтне вид.). — Львів: За вільну Україну, 1994. — 288 с. — ISBN 5-7707-5102-9
- Волошин А. І.. Вибрані твори / Упорядкування, вступна стаття та примітки О. В. Мишанича.. — Ужгород: ВАТ "Видавництво "Закарпаття", 2002. — 528 с. — ISBN 966-7703-42-8