Черняхівська Вероніка Олександрівна
Вероні́ка Олекса́ндрівна Черняхі́вська (25 квітня 1900, Київ, Російська імперія — 22 вересня 1938, Київ, УРСР, СРСР) — українська поетеса, перекладачка. Жертва сталінських репресій, діячка Розстріляного відродження.
| Черняхівська Вероніка Олександрівна | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Люди здатні робити великі відкриття, розум їх може дивувати, захоплювати, але мине два-три століття і на вчення їх дивитимуться, як на щось невірне, а ще за деякий час — забудеться й воно. У даний момент нас хвилює питання щодо устрою Росії, до долі революції, але років через 50-100 ми одійдемо в історію, про революцію 1917-го року вчитимуть у підручниках, про Керенського, про український рух, але це будуть мертві слова. Події повторяться, і може ще в якійсь державі буде така ж революція, але все це буде давно відомим — всяка дія викликає протидію і т.д. У літературі, в мистецтві, в усьому старе одживає свій вік, робиться нікому не потрібним, хіба що якийсь аматор ним зацікавиться. І тільки в душі людини, в людині взагалі, — не в ученому або герої — я бачу Вічність.[1] |
Нарешті я зрозуміла себе, зрозуміла, що в мені живуть чорт і янгол. Янгола більше, і він перемагає, але біс сильний також. Вони не борються, а спокійно уживаються один поруч із іншим. Коли говорить один, другий цілком зникає і не перешкоджає тому господарювати, а потім з’являється другий… Один чорний і безсмислений, другий прозорий, ясний…[1] |
Цитати з віршів
ред.Звитяги вигуки. Танок шалений. |
Ви чуєте, милий: лютує безсило |
Оповили світ таємні темні тіні… |
Примітки
ред.Посилання
ред.
