Чумак Василь Григорович

український поет, публіцист, громадський і культурний діяч

Васи́ль Григо́рович Чума́к (*25 грудня 1900 (7 січня 1901), Ічня, Борзенського повіту — †21 листопада 1919, Київ) — український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч.

Чумак Василь Григорович
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Почав друкуватись у 1917 році: в ч. 176 газети «Земля и Воля» (Харків) була уміщена перша друкована поезія «До праці!». Далі співробітничав в цій же газеті і в «Новій Громаді».
Збірників творів не було, але в скорому часі маю випустить першу книжку поезій[1]. — З автобіографії (17 вересня 1918 р.[2])

З поезії

ред.
  • Більше віри, що повстане
    Люд яремний, люд німий,
    Що настане час, настане,
    Бризнуть промені в пітьмі.
(До праці // С. 65)
  • Вимережить пісню — голубині крила,
    щоб у ній блакитно далечінь замріла,
    щоб у ній заграло шумовиння трав,
    я слова таємні у степу збирав.
(«Вимережить пісню…» // С. 95)
  • Далі, о, далі звідсіль!
    Махом останніх зусиль
    Рвати кайдани гнилої моралі
    І далі!.. І далі!.. І далі!..
(Далі! // С. 67)
  • До великої праці ставаймо,
    Хай лютує кривавий деспóт.
    І поможе нам той, хто все баче,
    Хто пригноблений баче народ.
(На Новий рік // С. 50)
  • Ми — жах. Ми — караючий гнів.
    Ми молимся культу вогнів. —
    і хто є відважний, і хто нас поборе?…
    Ми — тіни. Ми — криця. В обіймах імли
    Ми гімни тобі заплели,
    червоний тероре!
(«Заспів» // С. 49)
  • Мов шляхи-плюші переплелися,
           дві душі моїх зійшлися,
    і чого я прагну: чи спокою,
           чи гучного бою?
(«Дві душі…» // С. 77)
  • Не вам, плазуючим в багні,
    Брудним, підпилим крамарям,
    Гасить священнії вогні
    І підтинати літ орлам,
           Не вам, не вам!
    Ви хижий птах, що будить жах,
    І не за вами певний шлях!
(Не вам! // С. 66)
  • Роки минають, за ними другі,
    Правда за гратами спить,
    Тіль недоля гуля навкруги,
    Вкраїна мовчала й мовчить…
(Пісні минулих часів. ІІ. // С. 47)

Про Василя Чумака

ред.
  •  

Василь Чумак улив свій голос у дзвінкоголосий хор молодих, енергійних, окрилених революцією. «Я — дужий народ, я молодий!» —золотим гомоном озивався молодий Тичина. «Ми — тільки перші хоробрі, мільйон підпирає нас», — декларував Василь Блакитний. «Сіємо — сіємо — сіємо буйні червоні цвіти», — засівав Василь Чумак[3]. — «Його вбили на світанку»//«Молода гвардія» 20.11.1964

  В'ячеслав Чорновіл
  •  

Як писав один з критиків, вірші Чумака «сповнені усміхненої любові до життя». В ім'я життя він сміливо глянув в очі смерті.
Як у калейдоскопі, мінялися в «сторозтерзаному» Києві влади. Одна була своя, рідна, інша — лицемірно-облудна. Ця ж, що присунула влітку дев'ятнадцятого, не приховувала своєї хижості. Хочете землі й волі? — маєте шомполи; хочете національного відродження? — одержуйте «единую, недилимую». По київському бруку потягли розтрощений пам'ятник Кобзареві. Бути спокійним спостерігачем у такі дні? — о ні! Поет стає підпільником-революціонером.
Він так і не доспівав своєї романтичної пісні.
Він не скінчив засівати ниву «червоним засівом».
Його вбили на світанні[3]… — «Його вбили на світанку»//«Молода гвардія» 20.11.1964

  — В'ячеслав Чорновіл

Примітки

ред.
  1. Автобіографії, 2015, с. 470
  2. Датується за супровідним листом
  3. а б Чорновіл т.1, 2002, с. 180

Джерела

ред.
  • Чумак, Василь. Червоний заспів: Поезії. Оповідання і нариси. Статті та рецензії. Засідання дитячого гуртка «Музо, геть», п'єса-шарж. Автобіографічні матеріяли. Спогади про поета / Упоряд., авт. передм. та приміт. Іван Ільєнко. — К.: Дніпро, 1991. — 364 с.
  • В'ячеслав Чорновіл. Твори у 10-ти томах. Том Уклад. Валентина Чорновіл. — Київ: 2002. — 680 с. — ISBN 966-7332-87-X
  • Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3