Шестопалов Валентин Микитович

Валентин Микитович Шестопалов (22 вересня 1947, Львів, УРСР — 22 червня 2013, Київ, Україна) — радянський, український актор театру і кіно. Народний артист України (1998).

Шестопалов Валентин Микитович

Стаття у Вікіпедії

Цитати

«Коли я вперше прийшов у Театр імені Лесі Українки, окрім Дантеса, мені доводилося грати лише ролі другого плану. Я все виразніше розумів, що в театрі кожен думає лише про себе. До того ж акторські оклади були просто сміховинними. Наприклад, Ада Роговцева - провідна актриса нашого театру - отримувала лише 250 рублів на місяць. А голлівудський актор Род Стайгер, з яким мені випала честь грати у картині «Ватерлоо», мав на день 40 тисяч доларів! І це був 1968 рік. Моя зарплата загалом становила 75 рублів. На місяць!» — про те, що після ролі Дантеса удача довгий час не хотіла посміхатися у інтерв'ю газеті "Факти" Народный артист украины валентин шестопалов: «после ссоры с романом виктюком я, 16-летний студент, решил бежать в париж. Но был задержан как нарушитель границы» (20 січня 2009 року)

«Допомогла віра в себе, в те, що займаюся своєю справою. Ідучи з театру, я розумів, що більше туди ніколи не повернуся. Адже сподіватися на головні ролі та високі звання мені не доводилося. Я не був членом партії, хоча вчинив би, якби покликали. І не тому, що люблю КПРС, просто зросла б можливість зіграти тямущу роль. Але напрошуватись не хотілося. Тим більше, що у мене були проблеми із законом. У шістнадцять років, будучи студентом студії Театру імені Івана Франка, я посварився зі своїм керівником Романом Віктюком. Після інциденту вирішив спробувати щастя за кордоном. Я втік до Парижа, щоб здійснювати свою мрію — вчитися акторській майстерності у Жана Вілара. Але мене затримали як порушника кордону СРСР. Пам'ятаю, два майори почали мене лякати в'язницею. Один із них, майже мій однофамілець (Шестопал) сказав: «Посидиш три роки в камері, порозумнішаєш». Я навіть заплакав. Але все обійшлося. Прикордонники з'ясували, що я не маю родичів за кордоном. "Черговий божевільний вирішив покататися", - вирішили вони. Мене відпустили. Коли повернувся до театру, часто доводилося чути від колег звинувачення у зраді». — про те, як покинув театр у інтерв'ю газеті "Факти" Народный артист украины валентин шестопалов: «после ссоры с романом виктюком я, 16-летний студент, решил бежать в париж. Но был задержан как нарушитель границы» (20 січня 2009 року)

«Влаштовувався на роботу. вантажником. І гроші заробляв, і від негативної енергії позбавлявся. Після зміни додому повертався іншою людиною». — про боротьбу зі стресом у інтерв'ю газеті "Факти" Народный артист украины валентин шестопалов: «после ссоры с романом виктюком я, 16-летний студент, решил бежать в париж. Но был задержан как нарушитель границы» (20 січня 2009 року)

«Мені зателефонував Михайло Юрійович. Ми зустрілися, поговорили, і він сказав: «Валю, повертайтеся. Гратимете серйозні ролі». У мене з Михайлом Юрійовичем нормальні стосунки. Він, що називається, не в захваті від мене (усміхається), а я дуже шанобливо ставлюся до нього, він вміє оцінити добру роботу». — про повернення до Театру імені Лесі Українки в інтерв'ю газеті "Факти" Народный артист украины валентин шестопалов: «после ссоры с романом виктюком я, 16-летний студент, решил бежать в париж. Но был задержан как нарушитель границы» (20 січня 2009 року)

«Демократії у театрі бути не може. За радянських часів театром могли одночасно керувати голова місцевого комітету, секретар парторганізації та його команда, директор театру зі своєю компанією, головний режисер та його люди плюс Ада Роговцева — наша примадонна. Хто не був гравцем цих команд, на великі ролі не розраховував. Так сталося зі мною. Але до наближених мені не вдалося потрапити не тому, що не хотів. Просто не вмів. Це повелося ще зі студії Театру імені Франка. Роман Віктюк, який очолював її, набирав акторів під свій майбутній театр. Це було не просто трупа, а справжнє угруповання. Мені подібне не сподобалося, і я висловив це Віктюку у приватній розмові: «Ромо, життя стада не для мене». Головна заслуга Резніковича, як на мене, полягає в тому, що він керує театром, а не очолює клуб за інтересами. Роман Віктюк має великий смак і приголомшливу працездатність. Ми з ним працювали у гуртку, потім він запросив мене до Львівського ТЮГу, де я зіграв вісім головних ролей. Віктюк навчив мене основ театрального мистецтва. Ми з ним спілкуємось і тепер, щоправда, дуже рідко. Ти ж знаєш, Романе Григоровичу геній… Якось ми зустрілися з ним на бенкеті. Спочатку він стояв, вдаючи, що не бачить мене. Потім підійшов, поклав руку на моє зап'ястя і довго дивився мені в очі. У цьому весь Роман Григорович… Одного разу, збираючись їхати працювати в Росію, в місто Калінін, він покликав мене та ще п'ять чоловік із собою. Ми думали, що потрібні йому як актори. Виявилося, необхідно лише чути, що зі Львова приїхав режисер зі своєю трупою. Я це зрозумів раніше за інших і повернувся до Львова. Інші приїхали протягом півроку. Він хотів використати нас у своїх інтересах. Віктюк як професіонал неперевершений. Але як людина… Що називається, краще Новий рік зустрічати в іншому місці. Говорю це зі знанням справи, бо ми якось зустрічали це свято разом. Цілу ніч ходили по гостях, і в мене весь рік не було стабільності. Не міг ніде осісти, катався світом. Словом, як зустрів Новий рік, так його й провів». — про оцінку діяльності режисера Михайла Рпезніковича у інтерв'ю газеті "Факти" Народный артист украины валентин шестопалов: «после ссоры с романом виктюком я, 16-летний студент, решил бежать в париж. Но был задержан как нарушитель границы» (20 січня 2009 року)

«Віктюк називав мене Шестопальчик. У ті роки називати чоловічі та жіночі принади «чичюркою» і «манюркою» він ще не додумався. Але хуліганив чимало. Наприклад, на листопадові свята, де були дуже авторитетні люди, він підходив до всіх і ласкаво так вимовляв: «Среволюція вас». Якщо Віктюку щось було не до вподоби, він казав: «Навіщо ти мене послабив?» Ми, звісно, ​​сварилися. Але позитивне враження від роботи з ним відсунули всі непорозуміння на другий план». — про епатажність Романа Віктюка у інтерв'ю газеті "Факти" Народный артист украины валентин шестопалов: «после ссоры с романом виктюком я, 16-летний студент, решил бежать в париж. Но был задержан как нарушитель границы» (20 січня 2009 року)

«Я довгий час грав у п'єсі «Записки божевільного». За цю роль навіть отримав гран-прі. Як переможця мене відправили на гастролі по всьому Радянському Союзу. Під час виступу в Кишиневі я зустрів майбутню дружину. У той час, коли зустрічався з нею, моя квартира в столиці знаходилася біля автовокзалу. Щодня я сідав у рейсовий автобус та їхав до неї. Побачивши мої серйозні наміри, вона пішла з роботи і переїхала жити до мене. Після розлучення з першою дружиною у мене залишилася кімнатка у комунальній квартирі у центрі площею 13 квадратних метрів. І тут сталося диво. Вийшов указ, згідно з яким санітарною нормою для однієї людини треба рахувати не п'ять, як було до цього, а сім квадратних метрів. Виходило, що нам одного метра до норми не вистачає. Ми стали гостро нужденною сім'єю і отримали ще одну кімнату. Згодом обміняли це житло на трикімнатну квартиру на Оболоні. Без доплати». — про знайомство з дружиною у інтерв'ю газеті "Факти" Народный артист украины валентин шестопалов: «после ссоры с романом виктюком я, 16-летний студент, решил бежать в париж. Но был задержан как нарушитель границы» (20 січня 2009 року)

«...Ось, наприклад, учора репетирував із молоденькою та досить симпатичною актрисою. Ми були лише вдвох. Якби я не знав її, то, побачивши на вулиці, напевно, сказав би собі: «Можливо, якщо здоров'я дозволить». Але робота є робота. Не люблю, коли на сцені цілуються, їдять, п'ють. Це все штучно, брехня. Одного режисеру я сказав, щоб замість чаю, який ми пили під виглядом вина, налили справжнє вино. Так легше перевтілюватись». — про те, що актори досить часто закохуються в інтерв'ю газеті "Факти" Народный артист украины валентин шестопалов: «после ссоры с романом виктюком я, 16-летний студент, решил бежать в париж. Но был задержан как нарушитель границы» (20 січня 2009 року)