Віктюк Роман Григорович
Рома́н Григо́рович Віктю́к (28 жовтня 1936, Львів — 17 листопада 2020, Москва) — радянський, український, російський театральний актор і режисер, народний артист України, народний артист Росії.
Віктюк Роман Григорович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати Романа Віктюка
ред.Мене все життя Бог беріг від політики. Я ніколи не був у партії, в комсомолі. Завжди йшов узбіччям, але це не заважало мені ставити спектаклі в головних театрах країни. Може, це і було моє призначення: що я - бандерівець, який оселився у квартирі головного бандита[2], і жодного разу не поставив спектакль, який обслуговує систему. Навіть у МХАТі до 50-річчя СРСР я поставив «Украдене щастя» за Франком. Мало хто міг собі це дозволити.[1] |
Хочу жителям Донбасу сказати тільки одне: ви живете поза Богом, ви Його не чуєте. На секунду вимкніть всі телеканали, закрийте очі та побудьте в тиші. Без зла, без насильства, без вбивства. У цій тиші, долучившись до Неба, може, у вашій душі щось станеться. Повинно статися, якщо ви українці. Якщо ви — не громадяни України, навіть ця тиша вам не допоможе, тоді дайте спокій Україні.[1] |
Але так повинно було статись, тому що ця енергія накопичується так повільно, так без сорому і совісті та чекає ту хвилину, коли може вибухнути. Для тих, хто розпочав цю братовбивчу війну, немає жодної перестороги, немає Бога. Там чорт.[1] |
Про Романа Віктюка
ред.Віктюк — геній. За все, що знаю про театр, дякую йому. Я не була в нього найулюбленішою акторкою, просто трошки потрібною протягом 15-ти років[3]. |
|||||
— Катерина Степанкова |
Примітки
ред.