«Щиголь» (англ. The Goldfinch) — третій роман американської письменниці Донни Тарт, уперше опублікований 2013-го року в Сполучених Штатах Америки.

Вікіпедія
Вікіпедія

Цитати з роману

ред.
  •  

Ми маємо мистецтво, щоб не померти від правди[1].

  •  

Речі шукають своїх законних власників. Вони наділені людськими властивостями. Вони нечесні або чесні, підозріливі або довірливі[1].

Цитати про роман

ред.
  •  

Тео Декер заробляє на життя реставрацією і торгівлею антикварними меблями. Він – шахрай: ті меблі він підробляє. Тео Декер потай зберігає крадену картину. Як згодом виявиться, її давно уже немає в сховку, її підмінили. Тео Декер має поруч ідеальну для свого соціального статусу наречену, хоча любить іншу жінку, хоча любить іншого чоловіка. Людина-фальшивка. Колись йому довелося пережити настільки справжню подію, що сама «справжність» втратила припустимий сенс[2]. — Про роман «Щиголь» // З есею «Донна Тартт»

  Ганна Улюра
  •  

Нью-Йорк. Тринадцятирічний хлопець іде з матір’ю до музею. Вони зупиняються перед мініатюрною картиною Карела Фабріціуса «Щиголь», мама розповідає про цей шедевр школи Рембрандта. Поруч бавить онуку якийсь старий. Стається вибух. Шокований Тео втікає з музею, прихопивши нащось із собою картину Фабріціуса[2]. — Про роман «Щиголь» // З есею «Донна Тартт»

  — Ганна Улюра
  •  

Солодкавий щасливий фінал «Щигля» (…) настає після того, як Тео кілька діб марить у готельному номері в чужій країні без паспорта, очікуючи на поліцію, бо вбив людину. Тому «правдивість» цього фіналу – у владі його делірійних снів[3]. — Про роман «Щиголь» // З есею «Донна Тартт»

  — Ганна Улюра

Примітки

ред.

Джерела

ред.