Щиголь (роман)
«Щиголь» (англ. The Goldfinch) — третій роман американської письменниці Донни Тарт, уперше опублікований 2013-го року в Сполучених Штатах Америки.
Цитати з роману
ред.Речі шукають своїх законних власників. Вони наділені людськими властивостями. Вони нечесні або чесні, підозріливі або довірливі[1]. |
Цитати про роман
ред.Тео Декер заробляє на життя реставрацією і торгівлею антикварними меблями. Він – шахрай: ті меблі він підробляє. Тео Декер потай зберігає крадену картину. Як згодом виявиться, її давно уже немає в сховку, її підмінили. Тео Декер має поруч ідеальну для свого соціального статусу наречену, хоча любить іншу жінку, хоча любить іншого чоловіка. Людина-фальшивка. Колись йому довелося пережити настільки справжню подію, що сама «справжність» втратила припустимий сенс[2]. — Про роман «Щиголь» // З есею «Донна Тартт» |
|||||
— Ганна Улюра |
Нью-Йорк. Тринадцятирічний хлопець іде з матір’ю до музею. Вони зупиняються перед мініатюрною картиною Карела Фабріціуса «Щиголь», мама розповідає про цей шедевр школи Рембрандта. Поруч бавить онуку якийсь старий. Стається вибух. Шокований Тео втікає з музею, прихопивши нащось із собою картину Фабріціуса[2]. — Про роман «Щиголь» // З есею «Донна Тартт» |
|||||
— Ганна Улюра |
Солодкавий щасливий фінал «Щигля» (…) настає після того, як Тео кілька діб марить у готельному номері в чужій країні без паспорта, очікуючи на поліцію, бо вбив людину. Тому «правдивість» цього фіналу – у владі його делірійних снів[3]. — Про роман «Щиголь» // З есею «Донна Тартт» |
|||||
— Ганна Улюра |
Примітки
ред.- ↑ а б Ніч на Венері, 2020, с. 425
- ↑ а б Ніч на Венері, 2020, с. 423
- ↑ Ніч на Венері, 2020, с. 424
Джерела
ред.- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5