Юстина Соболєвська

польський літературний критик, журналістка

Юстина Соболєвська (пол. Justyna Sobolewska;нар. 1972) — польська письменниця, літературний критик та журналістка

Юстина Соболєвська
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Взагалі дослідження показують, що паперові книжки краще запам’ятовуються, тому що наша пам'ять входить у контакт із таким предметом. Електронні книги не є предметом, не мають вигляду, і швидше вилітають з голови. На моїх полицях хочеться мати не одноразові видання, а ті, що важливі для мене, до яких повертатимуся[1].

  •  

Виявляється, що для людей, котрі люблять читати, те, як ми поводимося з книжками, це істотна річ. Такою є моя теза – ми розкладаємо книжки відповідно до нашого життя. Часто пам’ятаємо своє життя через прочитані книги, але також через умови читання. Наприклад, вже не пригадаємо, про що «Граф Монте-Крісто», але пам’ятаємо, як були хворі, коли її читали, і ця книжка перенесла нас до іншого світу. Пам’ятаємо умови, тому що книжки входять до нашого життя тілесно, чуттєво[1].

  •  

В Україні, здається, поезія має високий статус. Вчора я була на концерті Жадана, і там також була повна зала глядачів. Жоден польський письменник не збере такої публіки, молодої, хіпстерської, я би навіть сказала. Це був натовп, як на найбільшій зірці року[1].

  •  

Для мене найпершим імпульсом до написання «Книжки про читання» було те, що я побачила в котрійсь із європейських книгарень цілу полицю із книжками про читання, і дуже здивувалася, що є доволі багато такої літератури, але невелика її частина перекладена польською[1].

  •  

Доросле читання дитячої літератури приємне також тому, що ми бачимо підкладку, тобто як кожна книга була написана. Ми вичитуємо літературні натяки та приховані емоції.

 

Dorosłe czytanie dziecięcych lektur jest przyjemne również dlatego, że widzimy podszewkę, czyli to, jak każda książka jest zrobiona. Odczytujemy aluzje literackie i ukryte emocje.[2]

  •  

Книга має велику конкуренцію з інтернетом, іграми, телебаченням. Проте деякі навіть визнають, що не читають книги, тому що в деяких колах це не престижно.

 

Książka ma wielką konkurencję: internet, gry, seriale. Niektórzy też nie przyznają się, że czytają, bo w pewnych kręgach czytanie nie jest prestiżowe.[3]

  •  

Література дозволяє нам бути незалежними в мисленні. А це дуже важливо, особливо в такій ситуації, коли нас оточують пропаганда і брехня[1].

  •  

Люди, котрі люблять книжки, часто виписують з них улюблені речення. У мене назбиралося чимало таких цитат, і власне, з них я і зробила книжку. За допомогою «Книжки про читання» я розповіла про своїх улюблених письменників[1].

  •  

Людину атакує неправдива інформація, вона приймається некритично, коли є видовищною. А література формує того, хто мислить критично й відчують різницю[1].

  •  

Мені здається, сучасний читач, котрий живе у нових медіа, потребує швидких речей. Чогось близького до життя і короткотривалого, плинного. Ми не можемо повернутися до тих часів, коли не було інших розваг, окрім читання[1].

  •  

У «Книжці про читання» я розповідаю, як упродовж певного часу через клопіт з авторськими правами був недоступний роман Джорджа Орвелла «1984», куплений на Amazon. Паперова книжка нікуди не зникне. Її можна, окрім того, подарувати, ділитися нею. І для дітей паперові книжки важливі, адже мають ілюстрації, сторінок можна торкатися[1].

  •  

Умберто Еко написав: «Не думайте, що книги зникнуть». Паперових книг люди потребуватимуть завжди, а щодо самого читання, то ми щораз більше читаємо інформації. Я помітила, що виникає література на Фейсбуку. Люди пишуть наживо, а потім роблять з цього книжки і публікують їх у мережі[1].

  •  

Я не люблю писати складно. Моєю метою було написати популярну книжку, аби кожен міг її прочитати. Існує чимало людей, і я сама до них належу, яким цікаво читати про книги та процес читання. Це такі книжки як, скажімо, діалог Умберто Еко та Жана-Клода Кар’єра «Не сподівайтеся позбутися книжок» чи «Ex Libris» Енн Фейдімен. Але сучасної польської книжки про читання досі ніхто не написав[1].

Примітки

ред.