Юстина Соболєвська
Юстина Соболєвська (пол. Justyna Sobolewska;нар. 1972) — польська письменниця, літературний критик та журналістка
| Юстина Соболєвська | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Взагалі дослідження показують, що паперові книжки краще запам’ятовуються, тому що наша пам'ять входить у контакт із таким предметом. Електронні книги не є предметом, не мають вигляду, і швидше вилітають з голови. На моїх полицях хочеться мати не одноразові видання, а ті, що важливі для мене, до яких повертатимуся[1]. |
Виявляється, що для людей, котрі люблять читати, те, як ми поводимося з книжками, це істотна річ. Такою є моя теза – ми розкладаємо книжки відповідно до нашого життя. Часто пам’ятаємо своє життя через прочитані книги, але також через умови читання. Наприклад, вже не пригадаємо, про що «Граф Монте-Крісто», але пам’ятаємо, як були хворі, коли її читали, і ця книжка перенесла нас до іншого світу. Пам’ятаємо умови, тому що книжки входять до нашого життя тілесно, чуттєво[1]. |
Для мене найпершим імпульсом до написання «Книжки про читання» було те, що я побачила в котрійсь із європейських книгарень цілу полицю із книжками про читання, і дуже здивувалася, що є доволі багато такої літератури, але невелика її частина перекладена польською[1]. |
Доросле читання дитячої літератури приємне також тому, що ми бачимо підкладку, тобто як кожна книга була написана. Ми вичитуємо літературні натяки та приховані емоції. |
|||||
Dorosłe czytanie dziecięcych lektur jest przyjemne również dlatego, że widzimy podszewkę, czyli to, jak każda książka jest zrobiona. Odczytujemy aluzje literackie i ukryte emocje.[2] |
Книга має велику конкуренцію з інтернетом, іграми, телебаченням. Проте деякі навіть визнають, що не читають книги, тому що в деяких колах це не престижно. |
|||||
Książka ma wielką konkurencję: internet, gry, seriale. Niektórzy też nie przyznają się, że czytają, bo w pewnych kręgach czytanie nie jest prestiżowe.[3] |
Література дозволяє нам бути незалежними в мисленні. А це дуже важливо, особливо в такій ситуації, коли нас оточують пропаганда і брехня[1]. |
Люди, котрі люблять книжки, часто виписують з них улюблені речення. У мене назбиралося чимало таких цитат, і власне, з них я і зробила книжку. За допомогою «Книжки про читання» я розповіла про своїх улюблених письменників[1]. |
Людину атакує неправдива інформація, вона приймається некритично, коли є видовищною. А література формує того, хто мислить критично й відчують різницю[1]. |
Мені здається, сучасний читач, котрий живе у нових медіа, потребує швидких речей. Чогось близького до життя і короткотривалого, плинного. Ми не можемо повернутися до тих часів, коли не було інших розваг, окрім читання[1]. |
У «Книжці про читання» я розповідаю, як упродовж певного часу через клопіт з авторськими правами був недоступний роман Джорджа Орвелла «1984», куплений на Amazon. Паперова книжка нікуди не зникне. Її можна, окрім того, подарувати, ділитися нею. І для дітей паперові книжки важливі, адже мають ілюстрації, сторінок можна торкатися[1]. |
Умберто Еко написав: «Не думайте, що книги зникнуть». Паперових книг люди потребуватимуть завжди, а щодо самого читання, то ми щораз більше читаємо інформації. Я помітила, що виникає література на Фейсбуку. Люди пишуть наживо, а потім роблять з цього книжки і публікують їх у мережі[1]. |
Я не люблю писати складно. Моєю метою було написати популярну книжку, аби кожен міг її прочитати. Існує чимало людей, і я сама до них належу, яким цікаво читати про книги та процес читання. Це такі книжки як, скажімо, діалог Умберто Еко та Жана-Клода Кар’єра «Не сподівайтеся позбутися книжок» чи «Ex Libris» Енн Фейдімен. Але сучасної польської книжки про читання досі ніхто не написав[1]. |
Примітки
ред.
