Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:

Homo Sovieticus — саркастичний та критичний термін, що вживається до середньостатистичної людини, яка народилася у Радянському Союзі або у одній з країн Східного блоку і котра сприймає навколишній світ, використовуючи виключно систему міфів Радянського Союзу.

ЦитатиРедагувати

  •  

А всі вони, радянські люди, виведені в колбі марксизму-ленінізму, — мутанти, усі ці атеїсти, починаючи з вождя в Мавзолеї й закінчуючи Пашею на церкві й тисячами комсомольських дикунів під нею, — хіба вони не такі ж виродки, як і здичавілий Дмитро? І хіба може бути іншою людина, яка не вірить у Бога, хай би яке ім'я він мав — Ісус, Аллах чи Єгова? Людина без Бога — це вже не людина.[1]«Хрест».

  Василь Базів
  •  

Багатші люди з вищим рівнем освіти менше сумують за СРСР. Натомість сумують ті, хто найбільше втратили. Це перш за все бажання повернутися туди, "де було добре". Взагалі жага повернутися у "золоті часи" – загальносвітова тенденція. [2]

  Ярослав Грицак, історик
  •  

Це доволі поширене явище почали реєструвати ще на початку 2000-х років. Одне з пояснень – вони ностальгують не за Союзом, його державною структурою, обмеженнями і дефіцитом. А за образом, який є протиставленням сьогоденню.[2]

  — Данило Судин, соціолог
  •  

Ідеологія в СРСР будувалася на ідеях рівності і справедливості. Відповідно, та частина молодих людей, яка не відчуває цього в сучасному суспільстві, ностальгує за ідеалізованим радянським минулим.[2]

  — Данило Судин, соціолог

ПриміткиРедагувати

  1. Базів В. Хрест: постбіблійний детектив. — Харків: Фоліо, 2011. — С. 305
  2. а б в Радянська людина. Чому ваш сусід сумує за Союзом, "Українська правда"