Єпископ Інокентій (світське ім'я — Іван Нерунович; *близько 1700, Київ — †1741, Іркутськ) — український релігійний діяч доби Гетьманщини, єпископ Іркутський і Нерчинський РПЦ.
З драми «Милість Божа», 1728 р.
ред.
|
То чому ми безумні, чому очманілі,
Чому спим летаргічно, від горя зчорнілі[1]?
|
|
|
|
|
|
...Гей, будем прокляті,
Коли мовчки ми станем наругу приймати[1]!
|
|
|
|
|
|
Коли шабля при нас є, то ще не змаліла
Знаменита у світі козацькая сила[2]!
|
|
|
|
|
|
Доказали ми слави немало чужої[2].
|
|
|
|
|
|
Бог живий і не вмерла козацькая мати[2]! — Слова приписано Б. Хмельницькому
|
|
|
|
|
|
За добре, що маєш, ми лихо приймаєм[2].
|
|
|
|
|
|
Чи пагуби своєї ви стали б чекати
Щоденно, а чи краще те зло не пускати[2]?
|
|
|
|
|
|
Добре знаєм: нам усім Вкраїна є мати.
Хто ж не схоче руку їй у поміч подати,
Матері, що гине, той каміння твердіший,
І од лева-хижака незмірно лютіший[2].
|
|
|
|
|
|
Коли віру свою не тримають,
То вірності для себе даремне чекають[2].
|
|
|
|
|
|
Некликаному гостю на відсіч виїжджаймо[2]!
|
|
|
|
|
|
Один із двох, звичайно, в бою торжествує,
Подоланий у битві і стогне, й сумує.
А іноді супроти надії буває,
Що сильного слабкіший ущент розбиває[2].
|
|
|
|
|
|
Має силу й ум, красний та багатий,
Хто святий і хто повний благодаті[2].
|
|
|
|
|
|
Всі блаженнії завше отакії,
Бо змінить печаль радістю уміють[2].
|
|
|
|
|
|
Усе на світі любов переможе
Любов ні в чому знати упадку не може.
Тож кожен, хто Вітчизну уміє любити,
Не зможе від любови себе відлучити[3].
|
|
|
|
|
|
Міцніше між собою у мирі живіте,
Свою взаємну дружбу в житті возлюбіте,
Бо речі і малії примножує згода
І навпаки: великі вмаляє незгода[3].
|
|
|
|
|
|
Із срібних полумисків батьки в нас не їли
І з золотих пугарів ніколи не пили,
Бо дбали про залізо, залізо любили
І славу превелику собі заслужили[3].
|
|
|
|
|
|
Шукайте славу, гроші в ніщо завше майте[3]!
|
|
|
|
|
|
Не славний, хто численні стадá власні має,
А той, що супостата у пекло зганяє[3].
|
|
|
|
|
|
Що є, задовольніться, тримайтесь такого:
Нічим не ображайте в житті брата свого[3].
|
|
|
|
|
|
Як куплями окутий житейськими воїн,
То ймення свого в світі увіч не достоїн[3].
|
|
|
|
|
|
Ті, що слави моєї шлях бити хотіли,
Шлях, що тягне за гори, самі загубили[3].
|
|
|
|
|
Стаття у Вікіпедії
