Барбара Кассен

Барбара Кассен (фр. Barbara Cassin, 24 жовтня 1947, Булонь-Біянкур) — французька філософиня, філологиня, перекладачка. Головна редакторка Європейського словника філософій.

Барбара Кассен

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Гайдеґґер говорить про вкоріненість мови. Натомість Дерріда стверджує, що мова нікому не належить. А це означає, що її можна вивчити. У таких координатах наш світ є різноманітним і плюралістичним, йому притаманна нестійка багатозначність, якщо послуговуватися визначенням, запропонованим Ханною Арендт.

Гайдеґґер запитував: «Ви справді вважаєте, що можна філософувати французькою?». Власне, це один із варіантів відповіді, коли йдеться про те, що універсальне привласнює решту. Універсальне завжди чиєсь, хтось його імплементує.

Гайдеґґер каже: «Є буття», повторюючи фразу Парменіда. Гумбольдт каже інше: «Є різні мови». Він говорить, що йому ніколи не траплялася одна-єдина мова, а завжди ціла низка. Це протилежна гайдеґґерівській позиція, для якої важлива різноманітність.

Гайдеґґер казав, що мова є домом буття. Не забуваймо, що для цього мислителя існує ієрархія мов. У такій класифікації особливе місце посідають грецька та німецька. Остання має чи не найвищий статус у запропонованій схемі. У Німецькій енциклопедії згадується про інші культури, але зовсім трошки. Дрібка про Італію, дещиця про Францію.

Гайдеґґер казав, що грецька — це мова філософії, думки, вона досконала. Така собі мова-оригінал, якщо хочете. Її автентичність криється в корінні. За словами мислителя, немає жодної подібної, окрім німецької, «більш грецької, ніж сама грецька». Греки говорили мовою, яка робить людиною, яка творить культуру, раціональність. Грецька, якщо йти за його логікою, є філософічною, тому що найближча до буття.

Є речі, які значно неперекладніші за інші. Я говорю не про ті речі, для яких немає назв і про які є сенс лише мовчати, а про ті, які весь час перекладають, але сенс частково лишається спотвореним. Є речі, які складно пережити, а є такі, які складно повністю передати, з усією широтою значення. Власне, те саме відбувається з перекладом. Неперекладне — це ознака відмінності мов, культур та світоглядів. Ми дуже мало речей перекладаємо точно.

Знаємо, що біблійні тексти важливі для європейської культури. Багато з них були перекладені грецькою, а не написані нею. Насправді треба йти далі, вивчати арамейську. Переклад Біблії важливий ще й тому, що завдяки йому постали національні мови. Таким «винаходом» є старослов’янська, а також мова Мартіна Лютера, тобто створена ним літературна німецька.

Коли Гайдеґґер казав, що «мова — це дім буття», він мав на увазі грецьку та німецьку. Грецька для нього мова-джерело. Він читає філософів-досократиків (зокрема, Парменіда) особливим чином.

Коли йдеться про поняття, на які вказує певне слово, можемо говорити про багатозначність. В одній мові може воно бути багатозначним, а в іншій ні. Наприклад, слово «сенс». У французькій воно вказує значення, напрямок і почуття. Це прямий переклад давньогрецького νοῦς, яке латинською переклали як sensus, коли працювали над біблійними текстами. Також «сенс» означає божественну інтуїцію і впізнавання за запахом. В «Одіссеї» є епізод, коли пес головного героя впізнає його за запахом. Отам вжите наведене вище грецьке слово. Третє значення — те, до чого ми йдемо, напрямок, інтенціональність. Отак постає слово «сенс», що має різні значення.

Можна запозичувати слова з інших мов, а можна наділяти вже наявні, старі й звичні новими значеннями. Наприклад, нині перекладається «Словник неперекладностей» турецькою мовою. У турецькій мові немає низки категорій, про які йдеться в цій праці, тому їх доводиться винаходити або запозичувати з арабської чи перської. Навіть саме дієслово «перекладати» має в арабській кілька значень. Перше дуже добре візуалізується, бо йдеться про те, що хтось переливає рідину з однієї посудини в іншу.

Можна щось запозичити, а щось створити. Так постають нові поняття й слова. І так весь час відбувається з усіма мовами. Конкретно взята мова є унікальною, вона не має ідентичних з іншими мовами категорій.

Перекладачі нині дуже важливі, бо важливо зберегти різноманітність, щоб усе не зводилося до глобальної англійської мови, якою послуговується майже кожен. Правда в тому, що перекладач — це ще один автор твору. Як казав колись Борхес, «оригінал твору намагається бути схожим на переклад».

Французький філософ Жак Лакан казав, що мова серед інших мов є не більш як інтегралом різних значень, що збереглися впродовж її історії. Як на мене, це чудове визначення мови, її унікальності.

Я дивлюся на мову радше під цим кутом, тези Гумбольта мені ближчі. Тому мене цікавить переклад. Не для того, щоб перекладати літературу з мови на мову, а щоб висловлювати різноманітність. На мою думку, переклад — це вміння оперувати різноманітністю, відмінностями.