Вавилов Сергій Іванович

Сергій Іванович Вавилов (12 (24) березня 1891, Москва — 25 січня 1951, Москва) — радянський фізик, засновник наукової школи фізичної оптики в СРСР, академік (1932) і президент Академії наук СРСР (з 1945), лауреат Сталінської премії. Молодший брат М. І. Вавилова, російського вченого-генетика.

Вавилов Сергій Іванович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

У майбутньому на долю математики залишиться тільки складання рівнянь: розв'язувати ж їх будуть машини.

За своїм змістом, формою і призначенням наука має глибоко суспільний, колективний характер. Будь-яка наука — це завжди сума знань, досягнутих багатьма людьми, минулими поколіннями і сучасниками; це результат складної колективної роботи.

У науки є власна специфічна логіка розвитку, яку дуже важливо враховувати. Наука завжди повинна працювати про запас, і тільки за цієї умови вона буде перебувати в природних для неї умовах.

Можна і слід займатися як завгодно абстрактними питаннями науки, але така абстракція все ж таки зобов'язана мати своє коріння в землі, у конкретних потребах суспільства. З точки зору служіння науки народові ніколи не слід забувати, що її мета — якомога більша допомога державі і суспільству… Уміння поєднати широкий теоретичний горизонт, загальну теорію й абстракцію зі здоровим практицизмом — це найкращий і чи не єдиний спосіб допомогти наукою своєму народові.

Вчений, який займається проблемами, як завгодно абстрактними на сьогоднішній день, завжди має пам'ятати, що мета науки — задоволення потреб суспільства, і тому всіма доступними йому способами повинен прагнути якомога швидше встановити зв'язок своїх наукових досягнень із практикою.

Коли наука досягає якоїсь вершини, з неї відкривається велика перспектива подальшого шляху до нових вершин, відкриваються нові дороги, якими наука піде далі.

Вражаючі успіхи науки і техніки одноголосно свідчать про одне — про майже безмежну міць людських колективів, здатних за належного напруження сил і уваги розв'язати будь-які науково-технічні завдання. Однак наука тільки тоді служить прогресові, коли вона поєднана з демократією. Наука — двосічна всемогутня зброя, яка, залежно від того, в чиїх руках вона перебуває, може послужити або щастю і благу людей, або їхній загибелі.

Природа виявилася незмірно складнішою за спрощені уявлення античного атомізму, витворені зі звичайних спостережень і досвіду.

Джерела

• Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.

• Слово о науке. Афоризмы. Изречения. Литературные цитаты / Е. С. Лихтенштейн. — Москва: Знание, 1978. — 272 с.