Глушков Віктор Михайлович

Ві́ктор Миха́йлович Глушко́в (24 серпня 1923, Ростов-на-Дону, РРФСР, СРСР — 30 січня 1982, Москва, РРФСР, СРСР) — український радянський науковець, піонер комп'ютерної техніки, автор фундаментальних праць у галузі кібернетики, математики і обчислювальної техніки, ініціатор і організатор реалізації науково-дослідних програм створення проблемно-орієнтованих програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп'ютеризації і автоматизації господарської та оборонної діяльності.

Глушков Віктор Михайлович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Незважаючи на все своє величезне значення, математизація науки зовсім не призводить і не може призвести до підміни всіх наук математикою, до перетворення математики в якусь науку наук, у наднауку.

Всякий раз, коли та чи інша наука переходить від етапу простого споглядання дійсності до етапу абстрактного мислення, усвідомлення цієї дійсності на абстрактному рівні, неминуче виникають передумови для використання в науці математичних методів.

По суті, всі доведення нерозв'язності відносяться тільки до абстрактного мислення, яке… становить лише частину процесу пізнання. До всього процесу пізнання, яке включає також взаємодію з практикою, ці доведення не стосуються. Таким чином, наявність нерозв'язних теорій з гносеологічного погляду не ставить ніяких обмежень пізнанню в усій його повноті. Вона лише конкретизує два відомі принципи марксистсько-ленінської науки про пізнання: принцип недосяжності (за будь-який скінченний час) абсолютно повного, всеосяжного знання і принцип, що твердить про обмеженість абстрактного мислення, якщо воно відривається від практики.

Досить досконалі кібернетичні машини, — і ті, які вже є, і особливо ті, які будуть створені в майбутньому, — можуть перевершувати людину щодо обробки інформації.

Кібернетична техніка — це, можна сказати, синхрофазотрон для соціології.

Математизація зовсім не означає зникнення конкретних наук і поглинання їх математикою. Кожна наука зберігатиме свою специфіку як стосовно предмета свого дослідження, так і стосовно методів, незважаючи на те, що тут значне місце посідають ті методи, які ми звикли називати математичними. Чи включати це в математику, чи вважати ці методи математичними? Це, звичайно, питання про визначення, але питання дуже істотне для майбутнього розвитку математики. Адже якщо ми назвемо загальну теорію мов і теорію конкретних інформаційних мов не математикою, хоч вони за формою повинні будуватися як математичні теорії (як ми звикли до цього розуміти математику), то це буде просто означати згасання математики. Математика буде до певної міри вироджуватись, вона все більше і більше буде варитися в колі своїх проблем, чому ми вже нині стаємо свідками, коли виникають проблеми, що вже й зараз нікого не цікавлять. І все ж досить часто вся могутність математики націлюється на розв'язання таких проблем. В кожній науці — це один із симптомів виродження. Коли ж вважати, що математика повинна мати світле майбутнє, то варто, мабуть, погодитися з тим, щоб вищезгадані методи теж віднести до математики. В противному разі математика занепадатиме, а замість неї народжуватиметься щось нове.

Та обставина, що настала доба автоматизації процесів пізнання, дозволяє нам твердити, що подолано той рубіж, який штучно стримував просування математики, коли гаслом розвитку природознавства була теза: «світ влаштований просто»… Сьогодні — далеко не так: до гасла, що світ влаштований просто, ми з повним правом можемо додати, що в деяких аспектах він все ж таки складний, і включити в сферу своєї уваги певну частину складно влаштованих речей, складних систем.

Практично майже вся механіка — це прикладна теорія диференціальних рівнянь.

Вона [кібернетика], як магніт, притягує до себе багато наук і, у свою чергу, наділяє своїм методом пізнання кожну з них.

Людина, озброєна «розумними» кібернетичними машинами, буде завжди розумнішою не тільки за людину без машин, а й машину без людини. А це означає, що постановка проблеми «людина чи машина?», може, і доречна в суто технічному плані, проте повністю втрачає свій смисл при врахуванні реальних соціальних факторів. Замість неї ми приходимо лише до дилеми «людина без машини або людина з машиною», для якої вибір правильного розв'язання не викликає ніяких сумнівів.

Джерела

Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.