Мехáніка (від грец. Μηχανική, mechane — знаряддя, споруда, мистецтво побудови машин) — в загальному розумінні наука про механічний рух та рівновагу тіл і взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Також це розділ фізики, який вивчає закон механічного руху і механічної взаємодії.
|
Дуже важливу роль відіграло спорадичне застосування машин у XVII столітті, бо воно дало великим математикам того часу практичні опорні пункти і стимули для створення сучасної механіки.
|
|
|
|
|
|
|
— К. Маркс[1]
|
|
Як і всі інші науки, математика виникла з практичних потреб людей: з вимірювання площ земельних ділянок і місткості посудин, з обчислення часу та з механіки.
|
|
|
|
|
|
|
— Ф. Енгельс[1]
|
|
Механіка — це рай математичних наук, за посередництвом її досягають математичного плоду.
|
|
|
|
|
|
|
— Леонардо да Вінчі[2]
|
|
Математика — це найкращий і навіть єдиний можливий вступ до вивчення природи. Без геометрії і алгебри неможливе вивчення механіки; без геометрії, алгебри й механіки неможливе вивчення астрономії, без геометрії, алгебри, механіки й астрономії неможливе вивчення фізики й фізичної географії; без фізики не можна взятися за хімію; без фізики й хімії немає змоги підступити до фізіології тварин і рослин.
|
|
|
|
|
|
|
— Д. І. Писарев[3]
|
|
Я приєднуюся до думки, що аналіз — це наука, яка існує самостійно, у собі самій, незалежно від будь-яких застосувань, тоді як геометрія, а також, з другого боку, і механіка — це лише наочне зображення співвідношень в єдиному великому й піднесеному Всесвіті.
|
|
|
|
|
|
|
— Ю. Плюкер[4]
|
|
Арифметика перебуває щодо двох інших математичних дисциплін, геометри та механіки, у такому самому положенні, як уся математика щодо астрономії та інших природничих наук. Арифметика робить геометри і механіці найрізноманітніші послуги, дістаючи, в свою чергу, від цих наук різноманітні імпульси.
|
|
|
|
|
|
|
— Л. Кронекер[5]
|
|
Прикладна математика не зупиняється, звичайно, у своєму розвиткові, навпаки, охоплює дедалі ширші нові галузі. Щоб переконатися в цьому, досить лише нагадати про створення всієї «математичної фізики», тобто нашого знаряддя теоретичного дослідження в усіх ділянках фізики, які лежать поза межами механіки.
|
|
|
|
|
|
|
— Ф. Клейн[7]
|
|
Механіка повинна рівною мірою спиратися на аналіз і геометрію, беручи від них те, що найбільш відповідає суті задачі. Своїми новими методами: дослідженням інтегралів у диференціальних рівняннях, знаходженням ознак, при яких існують алгебраїчні інтеграли і т. д. — аналіз дає нам могутнє знаряддя, щоб розв'язувати задачі динаміки. Але остаточна обробка розв'язків задач завжди належатиме геометрії.
|
|
|
|
|
|
|
— М. Є. Жуковський[8]
|
- ↑ а б Математика в афоризмах, 1974, с. 7
- ↑ а б Математика в афоризмах, 1974, с. 12
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 25
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 174
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 177
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 202
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 208
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 211
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 229
Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі