Гільдеґарда Бінгенська

німецька ерудитка, авторка богословських і медичних робіт; композиторка духовних пісень

Гільдеґарда Бінґенська (нім. Hildegard von Bingen; лат. Hildegardis Bingensis; 1098, Бермерсґайм — 17 вересня 1179, Бінґен), також відома як Свята Гільдеґарда — німецька ерудитка, мисткиня і наставниця, провидиця та композиторка. Створила мову Lingua Ignota. Її «Ordo Virtutem» є однією з перших знаних літургічних драм. Гільдеґарда писала теологічні, натуралістичні, ботанічні, медичні та дієтологічні тексти та листи, літургічні пісні, поеми, також написала першу п'єсу про моральність, що дійшла до наших часів.

Гільдеґарда Бінґенська
Hildegard von Bingen. Line engraving by W. Marshall. Wellcome V0002761.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

ЦитатиРедагувати

  •  

Записуй, що побачила і що почула, погодивши написане не з собою й не з кимось із людей, але тільки з волею Того, хто все знає, бачить і чує[1]. — Зі вступу “Scivias”

  •  

І прекрасного юнака прикликала, мовляла:
Великим бажанням
прагну прийти до тебе,
і в небесному шлюбі з’єднатися з тобою,
через чуже життя до тебе лину,
наче хмаринка,
що в прозорому повітрі пливе,
на яхонти подібна.
І коли Урсула провістила так,
Чутка пішла землею,
І сказали: Невинність дівоча
Не відає, що мовить[1].

«Секвенція про одинадцять тисяч днів»
  •  

Я відчуваю Бога будь-якою комбінацією своїх п’яти чуттів, але тільки в душі моїй[2].

Цитати про Гільдеґарду БінґенськуРедагувати

  •  

“Scivias” розпадаються на три нерівні частини, що символізують Трійцю: перша описує картини творіння й вигнання з Едему, друга – розп’яття Ісуса та церковні таїнства і третя нарешті – видіння Чистилища (одне з перших!) та кінця світу, бо саме таким і буде покаяння за первородний гріх: поверненням у мить творіння, переродженням[2]. — З есею «Гільдеґарда Бінґенська»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

Часи, в які жила сама авторка, вона часто називала «жіночими». Це не була похвала: гріхи сучасників вона бачила такими тяжкими, наче знову повернулися часи Євиного гріхопадіння[2]. — З есею «Гільдеґарда Бінґенська»

  — Ганна Улюра

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати