Дара Корній

українська письменниця

Дара Корній (справжнє ім'я Мирослава Іванівна Замойська; 20 вересня 1970, с. Секунь Старовижівського району Волинської області) — українська письменниця-прозаїк. Лауреат третьої премії «Коронації слова» за роман «Гонихмарник» (2010).

Дара Корній
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати ред.

«Гонихмарник» (2010) ред.

  •  

Що робить жінка в безвиході, перед тим, як знайти його? Вона плаче.[1]

  •  

Куди там стихіям природнім до тих стихій, що нуртують усередині людини.[1]

  •  

Бібліотека й ліс — це ті місця, де можна легко заховатися від надміру доскіпливих очей і в'їдливих язиків.[1]

  •  

Прощати чужих людей набагато легше ніж рідних.[1]

  •  

Кожен має крила, крила надії, віри, любові. І ті крила в найважчі моменти життя рятують тебе, виносячи на собі, навіть із самого пекла. Тільки мусиш вірити, чекати і вірити, насамперед у себе і в любов.[1]

  •  

Смерть однієї людини — трагедія, смерть мільйонів — статистика.[1]

  •  

Можна бути натхненним і цікавим, навіть розповідаючи про квантову механіку.[1]

  •  

Хто найдужче заслуговує на щастя? Так, ті, кого ми найбільше любимо, лише вони. Навіть коли те щастя вони не можуть розділити з нами.[1]

«Тому, що ти є» (2012) ред.

  •  

Ті, кого ми любимо, заслуговують на щастя найбільше. Нехай і не з нами, нехай з кимсь іншим. [2]

  •  

Казка завжди закінчується щасливо, тому що оповідач не знає, що після щастя робити з героями?[2]

«Зірка для тебе» (2013) ред.

  •  

Людина мусить бути комусь потрібною, щоб жити.[3]

  •  

Те, що поруч з тобою є хтось ще не означає, що ти не сам.[3]

  •  

Не дозволяй нікому обтинати тобі крила...[3]

  •  

Ставайте собою і не озирайтеся на минуле, бо воно вже минуло, а ми з вами є зараз, тут і тепер.[3]

  •  

Охо-хо, коли дивитися лише під ноги, так легко перетворитися на крота... Хлопці, не будьте кротами, кротів до неба не пускають...[3]

  •  

Коли ти маєш у серці щиру віру, то ніяких оберегів не треба, щоб та віра твоя відбулася.[3]

  •  

Коли поруч із тобою хтось, то це не означає, що ти не сам.[3]

«Зворотний бік світла» (2013) ред.

  •  

Той, хто плаче, не завжди слабкий, просто надто довго він був сильним.[4]

  •  

Життя — річ складна і немає чернеток, щоб його переписати.[4]

«Місяцівна» (2019) ред.

  •  

Світ різний, і люди в ньому різні, тому не можна всіх чесати під одну гребінку.[5]

  •  

Чи таким важливим є той статусний непотріб, яким ми часто засмічуємо душу?[5]

  •  

Валка грошей, могутня влада ще нікого не зробила щасливим. З убогого духом не перетворила на великого.[5]

Примітки ред.