Місяцівна (роман)

«Місяцівна» — роман української письменниці Дари Корній, вперше опублікований у 2019 році.

Цитати

…не приплітай свого татка, особливо коли спілкуєшся з дівчиною, якій хочеш сподобатися…

Принаймні колись вони були людьми, тому й не вселюдське в них занепало.

Можна назвати це самозакоханістю, але-але-але… Що в цьому поганого, коли воно не шкодить іншим?

Світ різний, і люди в ньому різні, тому не можна всіх чесати під одну гребінку.

…родова пам’ять мусить не тільки жити в оповідях дідусів-бабусь, а й бути зафіксованою документально…

Адже щасливі люди не вдають зі себе щасливих. Вони просто такі є.

Звісно, хто хоче старіти? Тільки дурні!

Насправді не вік робить нас привабливими для оточення.

…можна бути успішною, не ходячи на роботу, бо для справжньої жінки це принизливо, а за допомогою інтелекту, власного розуму тобто, зі своєї фортеці робити світ краще

Надія… повертала те, без чого ані віра, ані любов, ані гроші ніц не варті.

Біль залишається назавжди, як нагадування про неважливе. Завжди важливо мати поряд таку людину, як Місяцівна. Щоб нагадувала тобі: ти не сам, у тобі завжди живе надія

Цілий світ у голові та на кінчиках пальців Творця. Світ,котрий ти можеш не тільки бачити, а й відчувати. Звуки, які стають образами, часто не схожі на образи, котрі видивляють очі.

Виявляється, зірки дуже люблять, коли їм на ніч розповідають казки

Зорі живуть на небі.

Але іноді душа потребує змін…

Бестселери і справжня література не пишуться за півроку!

Бо не можна забути того, що розділило її життя на «до» і «після»…

І справді лікує це тільки час.

Арт-терапія – суперові ліки. Потрібно набрати терпіння та чекати.

…немає найближчої подруги, є приятелі, колежанки – та й усе.

Однієї миті буває достатньо, щоб утратити пильність.

Тож кого не вбили, того ув’язнили.

Так, дивні люди теж мають право на свою територію.

Бо коли помирає твоя мама, помирає мамин світ.

…поплач, коли плачеш, то зсередини ніби стаєш чистішою.

Ніколи нікому про це не розповідав. Адже справжні хлопці не плачуть.

Справа не в любові. Кожен любить так, як уміє.

…перемагає той, у кого в серці й добра, і зла порівну.

…арт-терапія – це важливий вид психотерапії, який завжди добре впливає на психоемоційний стан хворого.

…чи надовго вистачить в людини терпіння, навіть якщо це твій близький родич?

…людина за своєю природою слабка, її легко купити.

Оця його риса – не ставити дурних запитань …

Тільки сильний духом завжди попереджає ворога, що він іде.

Для чого вбивати себе? Заради кого? Чи варто аж так кохати чоловіка, який не заслуговує твого кохання?

…до божевілля потрібно любити тільки власних синів і в жодному разі не синів чужих – чоловіків.

Це ж ненормально – жити без чоловіка. Навіть фізіологічно – це збочення…

…забирати нормальних. Але одружених зі щасливих родин, як дехто, - це відверто аморально.

Велика дружня родина – це, звісно, в ідеалі кльово. А насправді?

Для того ж, щоб народити, не обов’язково заводити чоловіка.

Не можна покладатися на людину, яка тебе вважає пацієнткою лікарні для душевнохворих.

А чим займаються паразити? Правильно – живуть коштом іншого…

Бо хіба мудрий попхається в центр бурі?

Батьки бувають жорстокі,заводять інших дітей, які з часом стають їхніми улюбленцями.

… хіба можна вбити вічне…

Жаль, що людський вік такий короткий і тіло в них слабеньке. Бідний чоловічок не витримував, коли бог випивав усі його сили. Неволив душу і врешті з’їдав серце.

… а це жахливо жити вічно і пам’ятати про себе геть усе.

А листи на волю і з волі обов’язково перечитують.

Не бійся любити, донько, місяця!

Любов – це не гріх. Любов – то благо.

Смерть кохання має страшні наслідки, аніж смерть людини.

Між «залишатися людиною» і «стати нелюдом» - низка обставин.

… є надлюди, котрих краще триматися якнайдалі від усіх інших нелюдів.

Бог мені сказав, що часто святістю прикриваються найстрашніші гріхи.

Навіть бога можна впіймати на посадити в тюрму.

Одержимість кохання – теж біда…

Бо тим, жи щедро дарував Бог, тра ділитися.

То все ваш талант митця. Він потребує жертовности...

Кар’єра – передусім. А складовою кар’єри, звісно, є якісне навчання.

Лестощі, любов до історії, якісний тютюн роблять свою справу…

Адже всевладдя породжує вседозволеність.

І якщо в голові відмовляються гальма моральності, то біда

Валка грошей, могутня влада ще нікого не зробили щасливими.

Чи такий важливий є отой статусний непотріб, яким ми часто засмічуємо собі душу?

…найважче в цьому світі – залишатися людиною. Народившись нею, не переставати нею бути.

А от як не вбити в собі людину, коли здобудеш омріяні гроші та владу? Важко… Майже неможливо…

Вважається, що одержимість є результатом вторгнення нематеріальних сил зла в повсякденне життя.

…але то все і є життя. Бо коли його забрати, то решта теж зникне, і нічого не буде, геть нічого.

Життя – це трава, що тягнеться до сонця, до неба.

Ми теж колись такими станемо. Старими і пихатими. Та захочемо, щоб хтось нас хоч інколи вважав значущими.

Важко ніколи не помилятися.

Бо прозоре – не завше чисте…

Я ніколи не гасну, адже надія не помирає ніколи.

Тіні з’являються від світла. Там, де багато світла, - багато тіней.

Такі слабкі, незахищені, тендітні хижачки вміють знаходити сильних чоловіків.

Час не береже очей: він, наче вампір, висмоктує колір.

…посеред хрестів важко збрехати…

Поговорімо не тут, не серед мертвих. Вони потребують спокою.

Кров – це те, що нас робить людьми. Кров – це те, що робить нас особливими. Це пам’ять роду…

Дорога має початок і має кінець.

...мертві не оживуть навіть від свяченої водички.

Бо ім’я не прив’язує пам’ять про себе.

Життя – це дорога. І всі ті дороги різні.

…інколи плата буває непомітною.

…може бути набагато гірше…

Тільки от люди… Біда з ними. Не вміють слухати.

Офіційна медицина – підсліпувата тітка, що глуха на обидва вуха та ще й кульгає на обидві ноги.

Мало мати абетку в руках і знати букви. Треба навчитися складати їх у слова.

Причина завжди криється в деталях.

Мольфари – це красива казка. Люди мусять у щось вірити.

Якщо ти не віриш в те, чого не бачила, то це означає, що його нема.

Усе має свої причини і наслідки.

Гори для сили мольфара - наче зарядний пристрій для мобільного… Характерники п’ють енергію степу…Химородники мешкають у поліських лісах. Тисячолітня мудрість цієї землі, правічні болота напоюють і тіло, і душу знаннями.

Учні часто приходять до Вчителя дивними.

Із творчими людьми нелегко». Вони часто занурені в себе, відкриваються не для всіх.

Можна бачити майбутнє, та не можна його відвернути.

Навіть метелик у її житті – то не випадковість.

Завдання ката – карати на смерть.

Мета виправдовує засоби. Екзорцистів ще називають вовками війни.

Бути щасливим і вдавати щасливця – трішки різні речі.

І чи відповідають батьки за долю дітей?

Тюрма – вона всюди тюрма… Замкнений простір… Раб – невільник свого пана. В’язень – невільник свого вчинку і свого сумління.

Вигляд і суть – то різні речі.

Я маю своє призначення й мушу за ним слідувати. Бо коли відходити від дороги, зраджувати їй,то зазвичай карають не тебе, а найрідніших. А тобі дають шанс усе виправити.

Бо дримба для мольфара – наче священний бубон для шамана.

…бо найперші маги на землі – то жінки. Жінці магії не треба вчитися – вона народжується з нею…

Межа дня й ранку – найліпша пора для магії.

Простір уміє стискатися й розширюватися, коли треба.

Темну силу світлою зброєю не завжди переможеш. Запам’ятай: для рівноваги світла й темряви у світі має бути порівно. Тому не завжди перемагає світло. Світ береже рівновагу. Бо без одного не було б іншого. Світло не може знищити темряву – воно лиш зупиняє її, зв’язує волю. І тому світло породжує тіні.

Смерть – то достойна пані.

Я не боюся смерті. То не кінець… То початок. Тіло – це лишень сорочка для душі…

Знаєш, як часто важко буває господу їх для нас улаштувати?

Усесильність породжує відповідальність. Не нашкодь!

Те, що здається прокляттям, може стати благословення. Те, що здається благословенням, може бути й прокляттям.

Головне – не залишатися байдужими, бо байдужість для письменника – то смерть.

Джерела

• Дара Корній. Місяцівна. — Харків: Vivat, 2019. — 352 с. — ISBN 978-966-942-801-1