Джордж Еліот
Джордж Еліот (англ. George Eliot, справжнє ім'я: Мері Енн Еванс; 1819–1880) — англійська письменниця.
| Джордж Еліот | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати ред.
|
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
Д ред.
Для прояву жорстокості, так само як і будь-якого іншого злого почуття, не потрібен зовнішній мотив. Потрібна лише можливість. |
|||||
Cruelty, like every other vice, requires no motive outside of itself; it only requires opportunity. |
М ред.
Ми занадто часто доручаємо людей на милість Господа й занадто рідко самі проявляємо милосердя. |
Н ред.
Не можна очікувати, що світ буде виглядати світлим, якщо Ви постійно носите темні окуляри. |
|||||
Do not expect the world to look bright, if you habitually wear gray-brown glasses. |
Ніщо не виправдовує наших очікувань. |
|||||
Nothing is as good as it seems beforehand. |
П ред.
Повна рівність означає загальну безвідповідальність. |
|||||
Complete equality means universal irresponsibility. |
Т ред.
Tе, що ми називаємо відчаєм, часто — всього лише гостре пересердя через ошукані надії. |
|||||
What we call despair is often only the painful eagerness of unfed hope. |
Тут і там народжується Свята Тереза – засновниця нічого, чиї гарячі удари серця і зітхання за неосяжним добром витрачаються намарне серед численних перешкод, замість зосередитися на якійсь важливій справі, що здобуде тривале визнання[1][2]. — З роману «Міддлмарч» |
Х ред.
Щ ред.
Щоб зрозуміти розкіш щедрості, треба бути бідняком. |
Щодо тих пустих слів, котрі говорять про нас люди, то ми повинні звертати на них увагу не більше, ніж купол старої церкви звертає увагу на вороння, що кружляє навколо. |
Я ред.
Як ми визначаємо наші вчинки, так наші вчинки визначають нас. |
Про Джордж Еліот ред.
З мемуарів відомо, як писала Джордж Еліот: у зачиненій кімнаті, в повній тиші. У кріслі, а не за столом чи бюро, з аркушами паперу на колінах і грілкою в ногах[4]. — З есею «Джордж Еліот»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві» |
|||||
| — Ганна Улюра |
Ніколи не була красунею (ніколи нею й не стала), шансів на заміжжя їй не давали, тому родина інвестувала в освіту, нетипову для вікторіанської жінки середнього класу. Вона отримала добру формальну освіту: критики-сучасники зразу говорили, що проза Еліот наслідує класичні зразки античних романів, – жодній письменниці XIX століття такий комплімент не перепав[4]. — З есею «Джордж Еліот» |
|||||
| — Ганна Улюра |
| — Ганна Улюра |
Примітки ред.
- ↑ Пер. Ольги Радомської
- ↑ а б Ніч на Венері, 2020, с. 109
- ↑ 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
- ↑ а б Ніч на Венері, 2020, с. 107
Джерела ред.
- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5
- 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
- Джордж Еліот на verses.ru(рос.)(англ.)
- Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 1203.