Енеїда (Котляревський)

«Енеї́да» — українська бурлескно-травестійна поема, написана письменником Іваном Котляревським, заснована на сюжеті однойменної класичної поеми римського поета Вергілія. Складається з шести частин, на відміну від дванадцяти частин Вергілія. Написана чотиристопним ямбом.

Вікіпедія

Дивіться у Вікіпедії:

Енеїда (Котляревський)

«Золота пам'ятна монета Енеїда» введена до 200-річчя публікації поеми. 1998

«Енеїда» Івана Котляревського. Київ: Дніпро, 1968 рік. Художник Анатолій Базилевич

Цитати з твору «Енеїда» (90-ті рр. XVIII ст. - 30-ті рр. XIX ст.)

Буває щастя скрізь поганцям,
А добрий мусить пропадать^[1].

Та вже, що буде, те і буде,
А буде те, що Бог нам дасть^[1].

Ти знаєш: дурень не бере.
У нас хоч трохи хто тямущий,
Уміє жить по правді сущій,
То той, хоть з батька, та здере^[1].

Не так тепер і в пеклі стало,
Як в старину колись бувало^[1].

Коли когось міх налякає,
То послі торба спать не дасть^[1].

Війна в кривавих ризах тут,
Із нею рани, смерть, увіччя,
Безбожність і Безчоловіччя
Хвіст мантії її несуть^[2].

Біда не на дерев'ях ходить
І хто ж її не скуштував.
Біда біду, говорять, родить,
Біда для нас — судьби устав^[2].

Скажіть, тоді чи дуже спиться,
Як доля проти вас яриться
І як до нас фортуна зла^[2]?

О сон! 3 тобою забуваєм
Все горе і свою напасть,
Чрез тебе сили набираєм,
Без тебе ж мусили б пропасть^[2].

Де їсться смачно, там і п’ється^[2].

І все то хитрость є жіноча:
Новинкою щоб підмануть.
Хоч гарна як, а все охоча
Іще гарнішою щоб буть^[2].

А що ж, не так тепер буває
Проміж жінками і у нас?
Коли чого просити має,
То добрий одгадає час
І к чоловіку пригніздиться,
Прищулиться, приголубиться^[2].

Ледащо син — то батьків гріх^[2].

Тоді найбільш нам допікає,
Коли зла доля однімає,
Що нам всього миліше єсть —
За милу все терять готові,
Однак дорожче милой — честь^[3]!

Коту гладкому не до мишки^[3].

Правдиво воїн не дрімає,
Без просипу же і не п’є,
Мудрує, дума, розглядає —
Такий і ворогів поб’є^[3].

Злость, кажуть, сатані сестриця,
Хоч, може, це і небилиця,
А я скажу, що, може, й так^[3]!

На злеє всякий ма охоту^[3].

В войні з врагами не плошай,
Хоч утіка, не все женися,
Хоч мов і трусить^[4] — стережися,
Скиксуєш^[5] раз — тоді прощай^[3]!

Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку,
Лети повинность ісправлять^[3].

Любов к Отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша од гармат,
Там рицар — всякий парубійко,
Козак там чортові не брат^[3].

Но зло, назначене судьбою,
Слідитиме скрізь за тобою,
Не утечеш за сто морей^[6].

Ісполин^[7] єсть черв і прах^[6].

Богині в гніві — так же баби
І так же на утори^[8]слабі,
З досади часом і брехнуть
І як перекупки горланять,
Одна другу безчестять, ганять
І рід весь з потрухом кленуть^[6].

Сказав: «О жизнь! Бурливе море,
Хто цілий на тобі оставсь!^[6]»

Не ворог, хто уже дубленний,
Не супостат, чий труп нікчемний
На полі без душі лежить^[6].

Мужича правда єсть колюча,
А панська на всі боки гнуча^[6].

Гай! Гай! Де діти єсть такії,
Щоб кудри батькові сідії
Найвище ставили всього^[6]!

Нехай же ти личина люта,
Що нас впровадила в війну
І ганьбою до всіх надута
Походить більш на сатану^[6].

Уже мені брехати стидно,
А потаїть — богам обидно.
Святая правда дорога^[9]!

Тепер дівчат хоть гать багато,
Тепер на сей товар не осудно
І заміжню украсть не трудно,
А чи по норову найти^[9]?

На хитрощі дівчата здатні,
Коли їх серце защемить,
І в ремеслі цім так понятні,
Сам біс їх не перемудрить^[9].

Біда з злостивими бабами^[9].

Я ставлю річ твою в дурницю:
Ти в руку не піймав синицю,
Не тéбе далебіг боюсь^[9].

Без богів ж людська моч — пустяк.

Живе хто в світі необачно,
Тому нігде не буде смачно,
А більш, коли і совість жметь^[9].

Цитати про «Енеїду»

	Все навчання в «старій» Могилянці було пов’язано з латиною. Грецька та латина були основами. «Енеїду» Вергілія знали всі. І тому Котляревський писав для тих, хто знав Вергілія. Але ж Вергілій писав «Енеїду» у відповідь Гомеру. Тож виходить, що Котляревський дає відповідь і Вергілію, і Гомеру. І встає в тисячолітню традицію, яку в Україні також стирали: бо одночасно і знищували і модернізм, і забирали в українців античність^[10].
	— Діана Клочко

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Мудрість, 2019, с. 405
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Мудрість, 2019, с. 406
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Мудрість, 2019, с. 407
↑ Трусить — боїться
↑ Скиксувати — проґавити
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Мудрість, 2019, с. 408
↑ Ісполин — велетень
↑ Утори — неврівноважені, невитримані
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Мудрість, 2019, с. 409
↑ Українське мистецтво, таке цікаве й таке забуте — інтерв’ю з мистецтвознавицею Діаною Клочко

Джерела

Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[Мудрість—2019——405-1] а ^б ^в ^г ^д Мудрість, 2019, с. 405

[Мудрість—2019——406-2] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Мудрість, 2019, с. 406

[Мудрість—2019——407-3] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Мудрість, 2019, с. 407

[4] Трусить — боїться

[5] Скиксувати — проґавити

[Мудрість—2019——408-6] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Мудрість, 2019, с. 408

[7] Ісполин — велетень

[8] Утори — неврівноважені, невитримані

[Мудрість—2019——409-9] а ^б ^в ^г ^д ^е Мудрість, 2019, с. 409

[10] Українське мистецтво, таке цікаве й таке забуте — інтерв’ю з мистецтвознавицею Діаною Клочко

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]