Етьєн де Понсен

Етьєн де Понсен (фр. Etienne de Poncins) (6 березня 1964) — французький дипломат, посол у Польщі. Колишній Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні (2019-2023).

Етьєн де Понсен

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

До 28 лютого ми були у Києві, 2 березня мусили виїхати у напрямку Львова, де провели п’ять тижнів, і зрештою 15 квітня одними з перших серед іноземних диппредставництв повернулися до Києва і відновили свою діяльність у столиці. Відтоді ми працюємо тут в інтенсивному режимі. Не буду приховувати, для мене є приводом для особистої гордості очолювати посольство, яке працює у таких непростих умовах.

	Завдяки моїй книзі я часто виступаю в ролі коментатора – мене запрошують французькі телеканали, і я розповідаю їм про те, що побачив і відчув. Книга непогано розходиться у Франції, і я радий, що виконую цю місію – пояснювати французам зсередини, що являє собою ця війна і як Україна протистоїть російській агресії.
	— Про книжку «У серці війни»

Запевняю, що так, ми свідомі тих страждань, яких зазнає Україна в цій війні. Я особисто маю регулярну нагоду пересвідчитися в цьому, коли подорожую країною. Нещодавно я був у Дніпрі, де також відвідав військовий цвинтар і вчергове пропустив крізь себе ті смерті і страждання, яких зазнає український народ.

Коли ми працювали у Львові у перші тижні війни, для мене особисто і для моїх колег це був надзвичайний період як у професійному, так і в емоційному плані, адже ми були поруч з українцями, які переживали момент страждань. Але ми не лишалися в Україні, аби лишитися, так би мовити, для гарного жесту. Насправді те, що під час перших тижнів агресії ми зберігали тісний контакт з українською владою, давало нам змогу надавати предметні відповіді на конкретні запити.

Ми постійно були в Україні, причому в різних її частинах – спочатку виїжджали у маленькі провінційні міста на заході – Стрий, Дрогобич, згодом були Чернівці, Одеса. Я був першим дипломатом, який поїхав у Ізюм після жахіть, що там відкрилися після звільнення міста. Далі були Чернігів, Дніпро, Харків, Запоріжжя – тобто я мандрую країною дуже інтенсивно. І скрізь – на сході, заході, півночі та півдні України – мене вражає потужний дух спротиву і те, що українці відкидають навіть думку про те, щоб знову потрапити під російське ярмо.

Місія посольства сьогодні залишається незмінною – надавати максимальну допомогу Україні. Президент Французької Республіки дуже чітко заявляє, що ця допомога триватиме аж до перемоги України. Тому я і мої колеги продовжуємо діяльність з підготовки і надання цієї допомоги в різних площинах – військовій, гуманітарній, фінансовій, політичній.

Після перемоги насправді буде фаза миру, і нашим спільним завданням буде міркувати про нову організацію мирного співіснування на Європейському континенті й забезпечення умов безпеки у майбутньому. Тобто на той момент постане нова реальність. Але, я вважаю, нам треба буде змиритися, що у цій новій реальності буде присутня росія, і нам доведеться мати з нею справу.

Про враження перших шести місяців війни я написав оповідь у формі книги «У серці війни», яка вийшла у Франції. У ній я дуже докладно розповідаю про ту величезну емоцію, яку я відчув, спостерігаючи загальний підйом українського суспільства у протистоянні агресії. Для нас було незабутньо і зворушливо стати свідками цієї історичної події, коли цілий народ повстав проти спроби знову повернути країну до стану колонії і відновити російський імперіалізм.