Західноукраїнська Народна Республіка
Західноукраїнська Народна Республіка (Західно-Українська Народня Республика; ЗУНР) — українська держава, що існувала протягом 1918–1919 років на території західної України зі столицею у Львові.
Цитати
ред.Ви не в силі представить собі моєї радости, що ви вже тут у Києві з нами. Тепер вже будемо спільно будувати Українську Державу, бо без вас не буде України. Ви ж Европа, а тут Азія. — під час розмови з представниками делегації ЗУНР перед підписанням Акту Злуки |
|||||
| — Симон Петлюра[1] |
Точно три тижні тревала ціла львівська кампанія. В пятницю, 1. листопада, в тій самій порі, досвіта, українське військо зайняло було Львів, і три тижні пізніше, в пятницю, 22. листопада, також досвіта, українське військо покинуло Львів. Скільки жертв і втрат, скільки енергії та зусиль коштували їх ці три тижні! А скільки тепер розбитих плянів і погребаних надій! Першого іспиту сил, розуму і витревалости, потрібних при орґанізації вдасної держави, українці не видержали. За їхніми плечима, серед глухої листопадової ночі оставалась столиця української держави, не оборонена як слід своїми творцями… |
|||||
| — Олекса Кузьма, про бої за Львів[2] |
Документи
ред.Відозва Української Національної Ради, Львів, 5 листопада 1918
ред.- Український Народе!
Всенароднім правом створив Ти, Український Народе, на прадідній землі Осьмомисла, Данила і Льва свою власну державу. Українська Національна Рада в нашій старій столиці взяла верховну державну власть у руки, а Український Нарід, всі його верстви, йдучи за її покликом, доконав цього з достойною подиву однодушністю в цілім нашім краю.
По 578 літах неволі, упокорення і наруги став Ти, Український Народе, знову сам собі господарем на своїй землі, сам собі сувереном.
Пірвані кількасотлітні кайдани, розвалена довговічна тюрма і перед Тобою, Український Народе, відчиняється соняшний шлях до світлої народньої будуччини.
Подвиг Твій — це побіда правди над кривдою, волі над неволею, світла над тьмою, це побіда демократії, народоправства над оліґархією, над поневоленням більшости упривілейованою меншістю…[3]
Поклик Українського Національного Союзу, Київ, листопад 1918
ред.- Громадяне!
Західна частина нашого рідного краю, серце України — Галичина, у своїх змаганнях за волю переживає критичний момент.
Зруйнована війною, стоптана, окрівавлена, вона напружує останні сили в боротьбі з поляками за створення своєї державної влади, але разом з тим мусить давати лад здеморалізованому австрійському війську, що тікає з України, грабує, палить, руйнує.
Громадяне! Треба допомогти рідній Галичині. Вірні, чесні українські серця мусять озватись. Ідіть в добровольчий корпус оборони Галичини і ратуйте наш Піємонт від руїни!
- За президію Головної Ради Українського Союзу:
- голова Володимир Винниченко,
- за секретаря Микита Шаповал.[4]
Див. також
ред.Примітки
ред.Література
ред.- Кузьма О. Листопадові дні. 1918 р. — Львів: НВФ «Українські технології», 2003 — 536 с. ISBN 966-666-088-1