Какая разніца — пропагандистський міф інформаційної гібридної антиукраїнської війни[1].

Цитати

ред.
  •  

«Какая разница, на каком языке». Це, мабуть, найпоширеніший. Щоб довести його токсичність, ми порівняли досвід у мовному питанні Білорусі та Ізраїлю. У Білорусі російська пропаганда застосовує ті ж механізми, що і в Україні[1]. — Про найболючіший міф про українську мову

  Леся Воронюк, режисерка
  •  

Ми проаналізували білоруський інформаційний простір, і практично завжди і те саме — «какая разница» і «мова не має значення». Це призвело до того, що носіїв білоруської вкрай мало, а ті, хто нею спілкуються, вважаються дисидентами чи маргіналами в рідній країні. Це пекельна мовна ситуація[1].

  — Леся Воронюк, режисерка
  •  

Мова — це матриця ідентичності, адже «на початку було слово, і слово було Богом». Вона — не просто технічний інструмент комунікації, а дуже специфічна модель функціонування психіки, яка формує унікальну картину світу свого носія. Тому «разніца большая». У мові є все[2].

  Ярина Винницька
  •  

Немає різниці яка мова, якщо ця мова завжди російська. Це імперська чорносотенна логіка, бо це імперська русифікаторська практика поведінки[3].

  Юрій Шевчук, мовознавець
  •  

«Разница», її розмір та в чому вона полягає, видно після першого ж обстрілу.[4]Зі статті «Різниця є».

  Віталій Дейнега, український волонтер та громадський діяч
  •  

Я вважаю вірус «какая разніца» смертельно небезпечним для нас — він підриває Україну зсередини. «Какая разніца» — це аутоімунне захворювання, коли організм знищує сам себе[2].

  — Ярина Винницька
  •  

Якби мені людина сказала: «Какая разніца» – і потім перейшла на українську мову, я б повірив, що для неї справді нема різниці. Але «какая разніца» кажеться як виправдання, щоб ніколи і за жодних обставин не переходити на державну мову цієї країни. Це якась орвелянська формула, коли правда – це брехня, любов – це ненависть, а війна – це мир[3].

  — Юрій Шевчук, мовознавець

Див. також

ред.

Примітки

ред.