Інформаційна війна

формування громадської думки на користь організатора інформаційної пропаганди

Інформаці́йна війна́ (англ. Information War) — використання і управління інформацією з метою набуття конкурентної переваги над супротивником.
Інформаційна війна може включати в себе: збір тактичної інформації; забезпечення безпеки власних інформаційних ресурсів; поширення пропаганди або дезінформації, щоб деморалізувати військо та населення ворога; підрив якості інформації супротивника і попередження можливості збору інформації супротивником.
Часто інформаційна війна ведеться в комплексі з кібер- та психологічною війнами з метою ширшого охоплення цілей, із залученням радіоелектронної боротьби та мережевих технологій.

Нарукавний шеврон частин ІПСО ЗС України.
Вікіпедія
Вікіпедія
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:

Цитати

ред.
  •  

Важливо розрізняти віруси і широкомасштабні кампанії. Перші — це один ключовий меседж і його розкрутка в різних варіантах. Друге — це компіляція різних вірусів, які ґрунтуються на одній смисловій платформі (найзрозуміліший приклад — виборча кампанія[1]. — З книги «Нація овочів?»

  Оксана Мороз
  •  

В реальності навколо нас циркулює безліч низькобюджетних кампаній. Здебільшого успішний вірус завжди замішаний на органічному, природному запиті від мас. Проте є безліч успішних кампаній зі штучного зміщення, перемикання уваги на другорядні теми. Створити тему зазвичай нічого не варто — її просто продукують, а всі бюджети спрямовують на введення її в інформаційний порядок денний[1]. — З книги «Нація овочів?»

  — Оксана Мороз
  •  

Особливість комунікативної війни в тому, що вона звужує до мінімуму простір для нейтральності в діях та оцінках. Рівновіддаленість стає справою благородною, але маргінальною.
Війна має свою мову, і як не крути — вона працюватиме на війну, а не проти неї навіть там, де традиційно говорять про мир. Водночас комунікатор може збалансувати це калібруванням — залежно від того, куди хоче влучити[2].

  Дмитро Кулеба
  •  

Російську інформаційну війну можна вважати наймасштабнішим тролінгом в історії інтернету, а її жертва – власне інтернет як демократичний простір. Для того, хто опинився під перехресним вогнем супротивників у цій війні, Рунет – як часто називають російський інтернет – може здатися досить неприємним місцем[3]. — Зі статті в The New York Times 2015 року

  — А. Чен
  •  

Типова схема: масове цькування. Тобто спочатку вкидають інфопривід, який часто є контрверсією позиції Об’єкта (наприклад, якщо атакують активного борця з корупцією, то проти нього зливають факт його корупції). Потім її посилюють обговореннями в різних форматах: експертні думки, засудження колег, розслідування, наведення аргументів, що це не цькування, а Об’єкт завжди таким був[1]. — # 1. Дискредитація//З книги «Нація овочів?»

  — Оксана Мороз
  •  

Як відомо, молодь у нас «косить від армії», але якщо її закликати займатися інформаційною війною — сидіти в комп'ютерах, брати участь в кібератаках, робити контент, поширювати його на різних мовах у світових мережах — в таких військах ніхто не відмовиться служити.

 

Как известно, молодежь у нас «косит от армии», но если ее призывать заниматься информационной войной — сидеть в компьютерах, участвовать в кибератаках, делать контент, распространять его на разных языках в мировых сетях — в таких войсках никто не откажется служить[4].

  Матвейчев Олег Анатолійович

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Джерела

ред.