Калач
Кала́ч, кола́ч — білий обрядовий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста. Випікають з вчиненого тіста, як правило, плетеним з трьох-чотирьох качалочок. Часто в калачів посередині дірка.
Цитати ред.
Український різдвяний хліб — калач, корочун чи книш, — який пекли для предків і який символізує достаток, є самобутнім, утім не унікальним на теренах Європи. У сербів — це чесниця, від слова «частка». У чехів — ваночка — здобна плетінка з дев’яти джгутів. Болгари печуть коровай, прикрашений виробленим із тіста сільськогосподарським знаряддям[1]. — Зі статті «Яким було різдво перед Різдвом» (2023) |
|||||
| — Ярослава Музиченко |
У Румунії ритуальний коровай лежить на столі від Різдва до Нового року, тоді його розрізають на скибки й роздають дітям і худобі. Литовці випікають коровай, який називають «кучія». В Естонії випікали особливий хліб у формі калача з діркою посередині — для свічки. Після свят його заносили в комору і в час весняної оранки віддавали худобі, щоб добре плодилася. У німців ця традиція трансформувалася у різдвяний фруктовий хліб штолен, а в британців — у святковий пиріг[1]. — Зі статті «Яким було різдво перед Різдвом» (2023) |
|||||
| — Ярослава Музиченко |
Див. також ред.
Примітки ред.
