Касіян Сакович

	Касіян Сакович
	Стаття у Вікіпедії
	Роботи у Вікіджерелах
	Медіафайли у Вікісховищі

Касіян Каліст Сакович (1578–1647) — руський шляхтич, церковний діяч і письменник-полеміст, ректор Київської братської школи з 1620 року.

Цитати

З твору «Арістотельські проблеми, або питання про природу людини», 1620 р.

Гідний усілякої неповаги той господар, який, добре керуючи своїм домом, належним чином порядкуючи челяддю, не вміє заздалегідь попередити небезпеку, що йому загрожує. І такий є кожний, хто не вміє управляти домом свого тіла^[1].

Як челядь у домі, так і члени у тілі пошкоджуються і гинуть у два способи: через надмірність і через недостатність^[1].

І я можу сказати, що в наш час у деяких місцях більш потрібні школи, ніж численні церкви без жодної школи^[1].

Велике дзеркало завжди потьмарює менше^[2].

Для чого перед ротом маємо губи? Щоб вони були мов би воротами для стриманості язика. І щоб язик не поривався говорити раніше, ніж губи порадять^[2].

Потрібно знати про природу взагалі, що вона кохається лише в тих речах, які мають співмірність із нею^[2].

Ті, які добре п’ють, добре й співають, бо тим пияцтвом так розширюють coбі горло, що коли раніше пищали дискантом, то тепер ревуть басом^[2].

Коли на вогонь покладено забагато дров, то цим його не тільки не збільшиш, а швидше заглушиш і погасиш^[2].

Будь-яка нова річ або та, що ми від неї відвикли, призводить до зміни здоров’я^[2].

Для зачаття доброго плоду, відповідно до природи, потрібне правильне поєднання чоловіка й жінки^[2].

Тупою сокирою не стільки нарубаєш, як утомишся^[2].

Жінкам під час зачаття та вагітності треба дивитися на речі гарні, наполегливо про них думаючи, вимовляти добрі слова... Коли ж будуть про злі речі думати, непристойні слова говорити, розкидатися здоров’ям, такі, певно, виродків і потвор народять, бо від поганого дерева і плід, звичайно, поганий буває^[2].

Не належить шляхетному розуму більше втрачати часу на сон, ніж на свідоме життя, бо ж сон є якоюсь подобою смерті^[2].

Сни залежать від денних думок^[3].

Найбільше досягають мети і великого успіху ті, що намагаються знайти вірного і доброго друга^[3].

Хто вступає у святий подружній стан, той виконує Божі настанови, виправдовує себе перед природою, віддаючи їй те, що в неї взяв, і лише тоді стає досконалою людиною, коли бере за себе ту кістку, яка була в нього вийнята з боку^[4]^[3].

Хто живе в благословенному подружжі, той живе розважливо^[3].

Найкращий той шлюб, в якому рівний поєднується з рівною^[3].

З гарною так багато труднощів і клопотів, що життя з нею подібне постійному і важкому стоянню на варті^[3].

Подружній любові поступається любов до батька, матері, дітей, братів і сестер, вона підноситься над благами природи і фортуни^[3].

Шлюб вимагає високого і досконалого життя^[3].

Як в одному тілі не може бути ніякого роз’єднання, так його не може бути між подружжям, що зв’язане нерозривними вузами спільного життя^[3].

Той, хто не має дружини, мов би й не жив на світі, він не може залишити про себе пам’яті^[3].

Найвластивіше природі через кохання тих, що люблять одне одного, мати подібних і народжувати з себе подібне собі^[3].

Чим більшою в доброчинність, тим дорогоцінніший одержаний дар; чим більша вдячність, тим сильніше бажання до послуги другові^[5].

Для того Господь Бог і дає жінку чоловікові, щоб вона була співучасником радості й печалі^[5].

Чоловік повинен любити жінку, як своє власне тіло^[5].

Немає нічого непевнішого смерті і нічого менш певного, як година смерті^[5].

Хто собі який віз, живучи в цьому світі, приготував, на такому й буде завезений туди, куди його спрямовує вирок Божий^[5].

Людське життя подібне життю лицаря, яке той лицар обрав^[5].

Лікує рани бувалий воїн, людина ж рахує стусани і пошкодження, повні важких ураз, завданих мінливою долею^[5].

Живе і після смерті лицарська слава. Має й людська доброчесність безсмертну нагороду^[5].

Смерть — кінець битви, їй усі скоряються: і ті, що забиті, і ті, що воюють^[5].

На цьому минулого життя бойовиську смерть є найпевнішою, а далі що буде після смерті, не питай^[5].

Слабка наша оборона, мури, а радше мазанки, в яких душа мешкає, з глини — сили наші малі і слабкі^[5].

Із книги «Вірші на жалібний погріб шляхетного рицаря Петра Конащевича-Сагайдачного», 1622 р.

Вольність — ось найважніша річ поміж усіми,
Гідність їй уступає речами своїми.
Тож освідчити можуть цю думку народи,
Бо вони до свободи ідуть од природи^[6].

Ті напевне, як вівці у світі упали б,
Коли б вовкові сторожа-пса доручали^[6].

За великі клейноти свободу тримайте
І заслугами більше її уміцняйте^[6].

Не особою гетьман, а військом є славний,
Також гетьманом військо, і доказ то явний^[6].

Та ж війна з одних причин може в світі бути:
Щоб свої і людськії кривди відвернути^[6].

За Вітчизну-бо краще і голову скласти,
Ніж піддатись ганебно, навколішки впасти.
Тож коли хто не хоче за край умирати,
Той з Вітчизною згодом піде погибати^[6].

Багатства, мужність, слава, сила — все минає,
Тривалого нічого не було й немає^[7].

Мов тінь, і цвіт, сон, трави, всі зів’януть мають,
Як народились голі, голі умирають^[7].

Поглянь, усяка похіть, наче дим, зникає,
Хто волю творить Божу — вічно протриває^[7].

Із випадку чужого приклад треба брати:
Усяке лихочиння пильно оминати.
Нічого-бо лихого не іде до неба,
Тож очищайте душу так, як є потреба^[7].

Про смерть свою потрібно людям пам’ятати
І добрими ділами душу гартувати^[7].

За життя великий цар мав велику силу,
Та лише кошулю він забере в могилу^[7].

Кістки твої, як кожні, теж будуть валятись,
Чи царські, а чи прості — хто зможе дізнатись^[7]?

Біг життя — коротенький, потрібно пізнать
І збирати лакітки у світі не дбать^[7]!

Бог у всьому гордякам завжди спротивляє,
А покірливих добром щедро наділяє^[7].

...Оглядати
Почнемо, хто що сіяв — оте і пожнемо,
А в нагороду небо чи пекло візьмемо^[7].

Вже лікарів даремне посильне старання,
Як смерть своє вчиняє, бува, замішання^[7].

З твору «Трактат про душу», 1625 р.

З натури те походить, що люди хочуть усе знати^[8].

Знання є людською досконалістю. Знання ж стає істинним тоді, коли пізнано власні й найближчі причини речей^[8].

Через пізнання природи душі, її властивостей і здатностей між людьми поширюється багато хибних думок^[8].

Душа дійсно є форма, яка дає життя природному тілу, що має різні частини і здатності до буття^[8].

Природа достатня в необхідних діях і не збиткує в зайвих, бо вона нічого не робить даремно^[8].

Людина породжує подібну собі людину не законом людського роду, але людський рід постає за законом розумної душі^[8].

Людей можемо звати не більше ніж батьками наших тіл^[8].

Бог разом зі своїм подихом дав щось від свого єства людині і ніщо інше, а душу, за якою людина подібна до Бога^[8].

Людина не може бути подібною до Бога тілом, бо Бог не має тіла^[8].

Коли б людина походила з Божого єства, то була б Богом і не зазнавала б жодних випадкових змін^[8].

Духовним і істинно божественним речам притаманний більший порядок, ніж тілесним, земним^[8].

Кінець має бути пропорційним початкові^[9].

Трудиться і працює і зараз Господь Бог стільки, скільки йому як Богу належить трудитися для збереження свого творіння^[9].

Оскільки вона давала дозвіл на добрі і лихі вчинки, душа отримує у винагороду добро або зло^[9].

Людське серце с власною оселею, в якій живе Бог, що читає і вивідує його думки^[9].

Розум є здатність розумної душі, що пізнає речі, які підлягають розумінню^[9].

Чуття пізнають через особливе, а розум — через загальне^[9].

Воля є сила душі, яка приймає або не приймає речі, пізнані розумом^[9].

Добро взагалі буває добром істинним або добром позірним^[9].

Велика є воістину свобода людини, якщо й Бог не може дати порятунку людині, коли вона не хоче рятуватися^[9].

Першородний гріх є стратою первісної благодаті в нашому батькові Адамі, через який усунуто підпорядкування людської думки Богові^[9].

Як у добрих розум першенствує, так у злих — обмежується. Створена Богом розумна душа вливається в тіло^[9].

Спільному добру треба віддавати перевагу перед добром приватним.

В одного й того самого автора можна знайти твердження, які суперечать його власним^[9].

Маленькі невинні діти, бігаючи голими, не відчувають сорому. Чому? Тому що не знають, що таке гріх^[10].

Багато з наших простаків визнають наявність здорового глузду та мудрості в тих, хто має велику бороду і довге, як у шкапи, волосся на голові. Але говорячи взагалі, де довге волосся, там небагато розуму^[10].

Тіло підладне душі, а не душа тілові^[10].

Якщо хтось за життя був ворогом Божим, то тому вже нічого не допоможе, хоча б за його душу роздати вбогим багатства всього світу^[10].

Примітки

↑ ^а ^б ^в Мудрість, 2019, с. 164
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Мудрість, 2019, с. 165
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 166
↑ За біблійною мітологією Бог створив жінку з ребра Адамового.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 167
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Мудрість, 2019, с. 168
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 169
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 170
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Мудрість, 2019, с. 171
↑ ^а ^б ^в ^г Мудрість, 2019, с. 172

Джерела

Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001
Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[Мудрість—2019——164-1] а ^б ^в Мудрість, 2019, с. 164

[Мудрість—2019——165-2] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Мудрість, 2019, с. 165

[Мудрість—2019——166-3] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 166

[4] За біблійною мітологією Бог створив жінку з ребра Адамового.

[Мудрість—2019——167-5] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 167

[Мудрість—2019——168-6] а ^б ^в ^г ^д ^е Мудрість, 2019, с. 168

[Мудрість—2019——169-7] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 169

[Мудрість—2019——170-8] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 170

[Мудрість—2019——171-9] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Мудрість, 2019, с. 171

[Мудрість—2019——172-10] а ^б ^в ^г Мудрість, 2019, с. 172

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

Касіян Сакович

Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі