Кирило Транквіліон-Ставровецький

Цей термін має також інші значення. Див. Кирило

Кирило Ставровецький (Транквіліон) (1581–1646) — український православний і греко-католицький церковний діяч, архімандрит Чернігівський, поет, учений, друкар.

Кирило Транквіліон-Ставровецький

Стаття у Вікіпедії

Цитати

Із книги «Дзеркало богослов'я», 1618 р.

Хто Богу в світі заздрить, той щастя не має, Незаздрому і праця його поспіває.

Невдячність — сліпоти то без розуму мати.

Бог світло нам мудротне всім щедро дарує, Хто ж Бога покохає, такого віншує.

З пильністю стережи свою славу і честь, аби їх не згубив за малу солодкість гріха.

Простакові все криво, навіть найпростіше, а мудрий і криве справити може.

Коли хто хоче бачити і знати Бога, передусім повинен показати перед Богом чисте серце.

Якщо хоч трохи виступимо вище природженого розуму, тоді смисли наші не зможуть того осягнути.

Розумний світ тільки багатоводний чистий розум зрить.

Бог є істота надістотна, але бутність над усі бутності, сама істотна бутність, що стоїть перед собою, проста, нескладна, без початку і кінця, без обмежень.

Божа сутність неосяжна є для всіляких розумних істот, безіменна і вища всілякої назви та слова, часу, віків усіх безмірних, які далі будуть.

І в деревах, і в садах таке знайдеш: одні для виживлення солодкий плід приносять, інші — для зігрівання та будування.

О чоловіче, чому не можеш досконало осягти сотворених діл Божих? А це тому, щоб не було рівне твоє пізнання з Божим.

У сміху солодкість буває.

Людина названа малим світом.

Правдива людина є небом і землею: від пупа горішня частина є небом, долішня — землею.

Чи єдина річ ум і розум? Треба відати, що не єдина. Інша сила: ум — саморослість душі, тобто джерело всякого розуму людського. Розум же ззовні в душу приходить. Коли чого від кого навчишся і зрозумієш — це і є розум. А ум у душі сам від себе розумний.

Слово та голос — це світло ума.

Хай тіло перебуває під владою розумної душі і хай навчається та пізнає, що порохом є і начинням вимовності. Отож нехай не підноситься в пиху.

Постає душа на тіло, а тіло воює на душу. То для тіла долішню сторону люблю, де гріх царює, а душею вишньої вітчизни прагну.

Як вогонь і повітря є тонкі тіла, ніби й невидимі, так само й дві злості є невидимі: заздрість і пиха, які криються при невидимій душі. Так само й сатанинські злості: ласість, як вода, і вбивство, як земля.

Змінність непостійного ума — як вода. Легковажність безум’я та порух до злості є наче повітря. Також і розпалення блудних пожадливостей — як вогонь.

Падіння твоє буває зволенням твого самовладдя.

Кому злостивий світ уподобити маю? Подібний є морю бурхливому, завше-бо в ньому страх і переміна.

Із книги «Перло многоцінне», 1648 р.

Перла родяться в глибині морській від блискавиці і з трудністю на світ виносяться.

Співай собі жалісно про покаяння грішних, і так віднайдеш замилування слізне на омиття власних гріхів.

Є вічна радість душі нашої.

Поет, хоча й наймудріший, І філософ умом найгостріший, Мусять гордої думи роги схиляти.

Отож хто що бачити має, Вільно йому так, як бажає.

Світ у гріхах своїх ситості не має.

Грішні свою мудрість і самовладу обертають на зло.

Передусім кладу похвалу мудрості природженій, тобто філософії, якою царі царюють і сильні правду пишуть, і політичний закон кладуть, а мучителі землю тримають.

О премудросте святая! Воістину по душах праведних ходиш, Але і грішників нині від тьми на світло виводиш.

Премудрість такий дар у собі тримає, Що любителів своїх близько Бога уміщає.

О мудросте преславная! Від віків у чоловіці давняя! Любителі твої тобою прославлені.

Любителі твої, о славная премудросте, Вийшли з темряви та з безрозумності.

О мудросте преславніша, Над золото ти й каміння дорогого чесніша.

О мудросте преславніша! Ти царів держава, Простим ти вічна слава. В тебе довгота днів і багатства в правиці, Слава ж, честь і держава у твоїй лівиці.

Де мої сади і красні виногради? Та ж твоїми ногами, о смерте, попрані!

Вчора слуги мої — за мною ордою, А нині ні єдиного зі мною.

Де нині ті тирани неужитії І князі на землі знаменитії? Смерть у гріб поклала, Веселість їхню і славу забрала.

Багато злого, смерте, на цім світі броїш, І з премудрих філософів сміховисько строїш. В голові тій, де світлая премудрість столицю свою мала І в ній спочивала, Там нині тільки смродливая пустка зостала.

Інші цитати

• Тіло видимое с чотирох елементів съставлено: плотьем землі, кровь от води, диханіє от воздуха, теплота от огня. Душа, же невидимая, розумная и несмертельная, дуновенієм божбим в тіло вложена. [1]

• Первая найпреднійшая премудрість — в персоні сина божія. Вторая премудрість — дари духа святого, в душах пророцьких и апостольських и богословських и в прочих светих, угодницєх бозьких. Третя мудрість — прирожоная в кожной души, годной и негодной. [2]

• Можна перемогти лакомство — утриманням, об'їдання і пияцтво — постом, блуд одіяння — чистотою душі й тіла.

• Пізнай самого себе, бо ти є дивним і розумним створінням.

Джерела

• Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7