Кріста Вольф

Кріста Вольф (нім. Christa Wolf; уродж. Іленфельд, нім. Ihlenfeld; 18 березня 1929, Ландсберг-на-Варті — 1 грудня 2011, Берлін) — німецька письменниця.

Кріста Вольф

Кріста Вольф. Березень 2007

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Не бійся, поки не існує мови, якою ти зможеш розказати свою правду, але таку мову винайдуть, і тобі буде час боятися. — Хтось із «Що залишається»

Хвала Богам, небо вони розділити не можуть! — Манфред із роману «Розколоте небо»

Про Крісту Вольф

	Її Медея – жінка, якій ніхто не вірить. Ні, це не про Кассандру, це саме про Медею. Її Кассандра на певному етапі вирішує: «Я залишуся свідком». Власниця пророчого дару, інструменту перетворення реальності, вирішує спостерігати і свідчити. Вона ж володіє силою творити реальності: вона провіщає (реальність 1), їй не вірять (2), стається передбачуване (3), їй не вірять (4). «Кассандра» починається від третьої особи («Там стояла вона»), уже з п’ятого речення переходить у монолог і закінчується знову словами стороннього спостерігача («Камінні леви дивилися на неї»). У фіналі Кассандра мертва, мову в неї природно відібрали, а що сталося на початку? Чому їй відразу не дали слово? Бо вона не народилася ще, її породить влада авторки, на три тисячі років молодшої (реальність 5). — З есею «Кріста Вольф»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»
	— Ганна Улюра

	Свій метод Вольф трішки недолуго назвала суб’єктивною автентичністю. Щоразу, коли в її прозі жінка говорить (правду чи ні?) і жінці не вірять – сама Вольф каже тільки правду. — З есею «Кріста Вольф»
	— Ганна Улюра

Джерела

• Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5