Її Медея – жінка, якій ніхто не вірить. Ні, це не про Кассандру, це саме про Медею. Її Кассандра на певному етапі вирішує: «Я залишуся свідком». Власниця пророчого дару, інструменту перетворення реальності, вирішує спостерігати і свідчити. Вона ж володіє силою творити реальності: вона провіщає (реальність 1), їй не вірять (2), стається передбачуване (3), їй не вірять (4). «Кассандра» починається від третьої особи («Там стояла вона»), уже з п’ятого речення переходить у монолог і закінчується знову словами стороннього спостерігача («Камінні леви дивилися на неї»). У фіналі Кассандра мертва, мову в неї природно відібрали, а що сталося на початку? Чому їй відразу не дали слово? Бо вона не народилася ще, її породить влада авторки, на три тисячі років молодшої (реальність 5)[2]. — З есею «Кріста Вольф»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
