Луїс Джоел Морделл

британський математик американського походження, відомий новаторськими дослідженнями в теорії чисел

Луїс Джоел Морделл (англ. Louis Joel Mordell, 28 січня 1888 — 12 березня 1972) — британський математик американського походження, відомий новаторськими дослідженнями в теорії чисел.

Луїс Джоел Морделл
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Універсальність математики, способи її міркувань, інтернаціональний характер позначень та величезна прикладність її результатів уможливлюють спілкування математиків усього світу.[1]

  •  

Математика, ймовірно, починається там, де виникає поняття числа звичайно в явній, але іноді в неявній формі, а деколи в такій прихованій, що його можна виявити лише після певного обдумування.[1]

  •  

Іноді доведення настільки точно відповідає проблемі, що про нього можна говорити лише як про чудове, вишукане, гарне, навіть чарівливе — як про математичну поему.[2]

  •  

Національні особливості мислення і темпераменту подеколи бувають дуже корисні в певних галузях математики.[2]

  •  

Ніхто не піде далеко в математиці і не стане справжнім математиком, якщо не матиме деяких необхідних рис. У ньому повинні жити Віра, Надія і Допитливість, і найважливіша з цих рис — Допитливість. Він повинен раз у раз запитувати себе: чому, як і коли — і це мусить стати головним рушієм, що приводить його в дію. Він повинен вірити у свої здібності, у свою силу і надіятись на успіх. Він ніколи не повинен впадати у розпач, а повинен завжди йти вперед і не дозволяти собі, щоб надовго хнюпитись. Ніхто більше від нього не потребує приказки: «Як зразу не вийшло, пробуй знов, і знов, і знов».[2]

  •  

Математика така безмежно розмаїта, що може викликати відлуння у різних сферах нашої душі і в найусілякіших людей. Її форми, методи й способи міркування можуть бути найрізноманітніші: стислі й розгорнуті, прості й складні, абстрактні и конкретні.[3]

  •  

Добра пам'ять дуже допомагає в дослідженні, але якщо вона надміру добра, то людина з такою пам'яттю ніколи не повторюватиме безуспішних спроб, а саме таке повторення іноді приводить до освітлення давніх фактів у новому світлі.[3]

  •  

Математикові надзвичайно приємно усвідомлювати, що його прекрасне творіння гідне того, щоб бути покладеним на вівтар Цариці Наук. У цьому разі він відчуває таке саме почуття задоволеності й щастя, як і художник, музикант чи скульптор, що створив оригінальний твір. Хто не зазнав такого почуття, того не можна назвати справжнім математиком. Він повинен любити своє творіння як справжній творець і впадати у розпач, якщо створене ним губиться, не дійшовши до публіки.[3]

  •  

Ті розв'язки дають поживу розумові, які більшою мірою спираються на ідеї, а не на обчислення. Деколи аж подив бере, наскільки проста може бути ідея і наскільки важливі наслідки з неї випливають. Важко навіть повірити, що з такого невеликого можна видобути так багато.[3]

  •  

Все, на що математик може розраховувати, маючи справу з ЕОМ, — це швидкість або надзвичайна швидкість обчислень, пов'язаних з тією задачею, яку він ставить перед машиною.[4]


Примітки

ред.

Джерела

ред.

Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.