Миха́йло Доле́нґо (справжнє ім'я Миха́йло Васи́льович Кло́ков) (*12 серпня (31 липня) 1896, місто Лебедин Сумської області,— †5 жовтня 1981, Київ) — український ботанік, поет і літературний критик.

Цитати ред.

  • Цвісти, кохати, животіти.
    Впізнати побут і шаблон.
    Щоби твого життя брульон
    Собі переписали діти.
(«Крізь миготіння днів…» // С. 9.)
  • Великі дні. Дрібненькі люди.
    Такі ж, як я. Дурні та злі.
    Отак було, і далі буде:
    Великі дні. дрібненькі люди.
    Нас поклик волі не розбудить
    І зникнуть десь у сірій млі
    Великі дні. Дрібненькі люди
    Такі ж, як я, дурні та злі.
(«Великі дні. Дрібненькі люди…» // С. 6.)
  • Встає, похована людьми,
    Моя червоно-чорна Мрія
    З уламків ночи, дня тюрми.
    Мов янгол з батогом — надія!
(«Ідуть червоні легіони…» // С. 5.)
  • На сивій голові життя вінок зотлілий.
    А дні на милицях — як військо злих образ.
(Хмарки // С. 10)
  • Подобу вічної, не нашої любови
    Із тіла зблідлого хмаринок-снів твоїх
    Я вирізав, і тільки крапля крови
    Удала з неба в мій безжурний сміх.
(Хмарки // С. 10)

Джерело ред.

  • Доленґо, Михайло. Об'єктивна лірика: схеми й діягнози. — Х.: ДВУ, 1922.