Мухаммед

арабський політичний лідер і засновник ісламу

Муха́ммед (араб. محمد — Muhāmmad, «той, кого хвалять», також є варіанти Мухаммад, Мохаммед, Мугаммед, Мугаммад, Магомет; 570–632) — купець і пророк, що започаткував релігію іслам. Учені вважають Мухаммеда історичною особою, засновником перших громад мусульман, з його слів записано Коран.

Мухаммед
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  • Величність освіченої людини над тією, яка тільки молиться, подібна до величі Місяця, коли, досягнувши повноти, він затьмарює зірки. Люди освічені — спадкоємці пророків, які залишили у спадок не драхми і динари, а лише знання.[1]
  • Не одружуйтеся тільки через красу, бо вона може стати причиною морального падіння. Не одружуйтесь і заради багатства, бо воно може стати причиною нерівності. Найкраще одружуйтесь на основі релігійного благочестя.[2]
  • Про вчинки ваші будуть судити тільки за їх мотивами.[3]
  • Той, хто отримує хабар, так само, як і той, хто його дає, обидва підуть у пекло.[4]
  • Якщо хтось побачить безчинство — нехай усуне його своїми руками; якщо не може руками — нехай усуне своїм словом. Якщо не зможе і словом — нехай зненавидить його усім серцем, але останнє є проявом слабкості віри.[5]

Про Мухаммеда

ред.
  • Магомет, на відміну від Ісуса, Будди та Конфуція, був великим підприємцем, а його дружина була — як би ми зараз сказали — серйозною бізнесвумен. На відміну від інших релігій іслам не заохочує аскетизму і пропагує збагачення. У цьому сенсі Коран досконало підходить сучасному світові, яким править ринок.
 — Ґі Сорман, французький філософ і публіцист[6]

Примітки

ред.
  1. Онищук, С. 3
  2. Онищук, С. 14
  3. Онищук, С. 9
  4. Онищук, С. 9
  5. Онищук, С. 5
  6. Z Guy Sormanem, francuskim intelektualistą: To są ludzie jak my

Джерела

ред.
  • Соціальні та антропологічні особливості ісламського віровчення: Методичні вказівки до вивчення тем 2-го модульного контролю з дисципліни «Філософія» (у 2-х частинах) та з курсу «Роль релігії в сучасному інформаційному суспільстві» / Укл.: О. В. Онищук. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. — 16 с.