Міхал Камінський (політик)

польський політик

Міхал Камінський (пол. Michał Kamiński; 28 березня 1972, Варшава) — польський політик і член Сейму Польщі III, IV і VIII скликання, член Європарламенту V, VI і VII скликання, прессекретар президента Леха Качинського (2007—2009), сенатор X скликання та віцемаршалек Сенату Польщі.

Міхал Камінський
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Не є новиною те, що поляки та українці нині разом борються проти російського імперіалізму. Як я згадав сьогодні на могилах польських героїв на Байковому кладовищі в Києві, слова маршала Пілсудського, який був засновником Польщі після 1917 року. Він казав, що вільної Польщі немає без вільної України. Я думаю, що це правдиво звучить і нині. А саме, що без вільної України ми не будемо безпечнішими, не будемо вільними – не лише як поляки, а й як європейці[1].

  •  

Cоюз між поляками та українцями – це щось не нове, а має глибоке коріння в історії. Історії не тільки XX століття, а й попередніх сотень років.
Ми разом боролися проти російської агресії. Це битва під Оршею 1514 року, яка також є прикладом спільного зусилля зупинити російський імперіалізм[1].

  •  

Сьогодні боротьба між росією та Україною – це не лише агресія проти українців і української держави як такої. Це агресія проти цінностей західного світу. І це агресія проти всього цивілізованого світу.
Це саме така війна, яку ми вели у 1920 році, коли разом боролися проти більшовиків[1].

  •  

Петлюра – приклад важливої співпраці між українцями та поляками. Насправді полякам має бути трохи соромно. Вони не виконали те, що ми обіцяли у 1920 році. І те, що ми обіцяли у 1920 році, ми виконуємо нині – всебічна підтримка України у відстоюванні незалежності[1].

  •  

Це був прообраз Європейського Союзу. Це була спроба побудувати державу двох народів. Було помилкою, що ми назвали це двома націями. Треба назвати це трьома націями. Це була велика помилка поляків і литовців, що ми майже до кінця не визнали, що існує третя частина нашої Республіки – Україна.
Ми, поляки і литовці, дуже пишаємося Річчю Посполитою. І я вважаю, що українці також повинні цим пишатися, тому що вони були співтворцями цієї країни. Були сенатори з Києва[1]. — Про Річ Посполиту

Примітки

ред.