Якось в одному з шоу на американському радіо зателефонувала людина і висловила блискучу думку. Вона порівняла людство з чоловіком, який знає про зради дружини, але відчайдушно намагається переконати себе у протилежному. Коли дружина повертається додому, чоловік розпитує її, де і з ким вона була. Він знає правду, але щосили сподівається, що пояснення дружини прозвучать досить переконливо і він зможе далі обманювати себе тим, що все добре. Він воліє почути гарну брехню, а не прийняти правду, що відштовхує. Так само, більшість людей не хоче помічати таємні дії та корумпованість своїх урядів чи запитати, чому країни воюють проти беззахисних громадян, включаючи своїх власних. Коли уряди брешуть і вибачаються за свої жахливі дії, більшість людей охоче вибачають, бо вони хочуть вірити, що ця брехня — правда. Альтернатива цьому — визнати, що уряд не є добрим слугою народу, а навпаки[7].
Політика — це великий бруд і велика брехня. Крім того, в мене нема шансів на політичну кар'єру, не дивлячись на все моє пролетарське походження і тривалий стаж роботи кочегаром котельні на твердому паливі.
Якби мені людина сказала: «Какая разніца» – і потім перейшла на українську мову, я б повірив, що для неї справді нема різниці. Але «какая разніца» кажеться як виправдання, щоб ніколи і за жодних обставин не переходити на державну мову цієї країни. Це якась орвелянська формула, коли правда – це брехня, любов – це ненависть, а війна – це мир.
Що божевільна людина, котра кидає вогонь, стріли і смерть, то чоловік, який підступно обманює ближнього, а потім каже: «Таж я пожартував!»[9] — Прислів'я 26:18-19.