Повага
Повага — абстрактна соціальна категорія, що відображає оцінку почуття гідності/вищості/більшої ідеальності того, на кого направлена дана оцінка. Вона базується на визнанні високих якостей кого-небудь чи чого-небудь, відносно яких проводиться ця соціальна оцінка.
Цитати
ред.Рівень поваги, яку відчуває читач відносно автора, залежить від схожості напрямку їх думок[1]. |
|||||
— Гельвецій |
— Конфуцій |
— Вільям Сомерсет Моем |
Знаючи напевно, чи вартуємо ми загальної поваги, навряд чи б з таким завзяттям домагалися її[1]. |
|||||
— Люк де Клап'є де Вовенарг |
— Франсуа де Ларошфуко |
— П'єр Буаст |
Поважаю людей, які навіть у нещасті не втрачають здатності посміхатися, знаходити сили в біді і, розмірковуючи, добувати джерело сміливості[1]. |
|||||
— Томас Пейн |
Повагу вигадали для того, щоб приховувати пусте місце, де повинна бути любов. — «Анна Кареніна» |
|||||
Уважение выдумали для того, чтобы скрывать пустое место, где должна быть любовь.[2] | |||||
— Анна Кареніна (Лев Толстой) |
Визнаючи, що всі люди однаково цінні, ми не визнаємо належно цінності людей, які справді в якомусь розумінні перевершують інших.[3] |
|||||
— Френсіс Фукуяма |
...в глибині душі мій батько завжди знав за собою, наче потаємну стидку недугу, оцю саму хай їй абищо, «гамлетівську-нездатність-до-рішучих-дій-при-виді-торжествуючого-зла», — і вона-то й штовхнула його, коли зло проїхалося можновладним тараном майже впритул, замість відсторонитися, — ринутися навперейми, і потім знову й знову кидатися під колеса тої самої машини, щоразу повторно відвойовуючи в себе самого право на самоповагу...[4] — «Музей покинутих секретів» |
|||||
— Оксана Забужко |
Примітки
ред.Джерела
ред.- Оксана Забужко. Музей покинутих секретів. — Київ: Комора, 2015. — 832 с. — ISBN 978-617-7286-02-7
- Френсіс Фукуяма. Ідентичність. Потреба в гідності й політика скривдженості. — Київ: Наш Формат, 2022. — 192 с. — ISBN 978-617-7863-82-2