Рудницький Степан Львович

Рудницький Степан Львович (1877 — 1937) — український географ, картограф та етнограф, академік ВУАН. Основопорядник української фізичної, політичної та військової географії. Представник «Розстріляного Відродження».

Степан Рудницький

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Вибираюся в далеку й непевну дорогу на службу Україні, що над усе мені дорога, будучи цілком здоров на душі й тілі, розпоряджаю слідуюче: коли б мені прийшлось умерти, то прошу похоронити мене на моїй Гуцульщині поруч з моєю небіжкою дружиною. Ти, сину мій, учись якнайпильніше, будь чесним і серйозним чоловіком, люби Україну-неньку над всьо, старайся з усіх сил їй служити. — Зі заповіту

Вибухнула війна і дедалі більше значення українського питання поквапило мене і спонукало видати переклад мого короткого викладу географії України. Це популярна праця, і хай подарують мені мої шановні колеги, якщо вони знайдуть в книзі замало наукового матеріалу. Момент вимагає від мене, щоб я звертався переважно до негеографів. — Про працю Ukraina und die Ukrainer (Berlin, 1914–1915)

Для всіх українців повинна бути цілковита державна самостійність України одинокою наконечною ціллю. Бо самостійність і тільки самостійність зробить українців правдивими господарями на Україні. Треба пам’ятати, що нас, українців, є 40 міліонів – доволі, щоби заснувати першорядну, могутню державу. — ‍Зі статті «Чому ми хочемо самостійної України?», яка вийшла 1915 року під псевдонімом Ш. Левенко

Коли б Радянська влада однак уважала, що я ще можу на що-небудь придатися, прохаю вжити мене до досліду малозаселених просторів СРСР, що лежать у Північній чи Середній Азії. — З кримінальної справи Степана Рудницького

Ми українці, земля, де живемо, зветься Україна, чи вона під Російською державою, чи під Австрійською, чи під Угорщиною. Бо хоч і ділять її кордони, хоч розірвана вона на шматки, але ж один народ, що її заселяє, з одною мовою, вдачею та звичаями. — З передмови до «Короткої географії України» (1910, 1914)

• Україна — це країна з географічного боку окремішня від Польщі й Росії й що має територію, придатну для заховання самостійної великої держави (С. 29).
• Українці — це нарід окремішній від Поляків і Росіян, доспілий для утворення власної національної держави (С. 29).
• Справа меж суцільної української території — справа не тільки політично але й науково важлива (С.33).
• Національна територія — це головна основа нації (С.33).

Та не тільки народ лічить українську територію в одну цілісність. Україна також з нинішніх оглядів мусить бути вважана за виразно зазначену одноцільну територію серед інших територій Європи. Навіть серед незалежних держав мало таких, що могли б зрівнятись з українською такою географічною особливістю. — З передмови до «Короткої географії України» (1910, 1914)

• Утворення української національної держави в етнографічних границях є одиноким способом, щоб запобігти заколотам і конфліктам у південно-східному куті Європи, так важному для світового господарства й для світової політики. Без національної української держави доживемо в найкоротшому часі до нових тяжких воєнних і революційних катастроф.
• Українська державність має завжди бути нерушимою святістю, яку мусить оберігати кожен український громадянин.
• Наука — це велика зброя! З Европою треба говорити по-европейски — розумно, а не висилати партійних неуків, що тільки й знають партійні гасла! (С. 385).

— про деякі дипломатичні місії, які вислано в Европу в 1919 і 1920 р.

• Українська справа — це проблема нової великої національної держави в Європі, а позитивна розв'язка українського питання, т. зн. утворення української національної держави в етнографічних границях означає розв'язання посліднього великого національного питання в Європі (С. 36).
• Простір краю і його природа — це одна з основ держави. Іншу основу становить ця частина людства, яка формує державу в соціологічному чи правнодержавному значенні. Як ці два елементи — територія і населення зростають в один, більше чи менше одноцільний організм-державу — це і є головним питанням усієї політичної географії (С. 36).
• Українська держава, нехай би й автономна, півзалежна мусила б бути поважною перепоною для експансивної політики Росії на Півдні і Південному Заході. Ось де причина екстремінаційної політики московської держави супроти українців. Вона не обмежилася політичним полем, а розширилася на культурне. Там вона повернулася перед усього проти української мови й культури. Політична й культурна війна московства з українством загострилася саме в останніх часах, коли за розвитком велетенських природних багатств України, панування над нею стало для Росії важним життєвим питанням (С. 38).

Я був одним з його кращих учнів по історії. Та віддався виключно географії й природі, а пізніше приступив до опозиції Грушевського й вів проти нього боротьбу. — Про Михайла Грушевського

Про Степана Рудницького

• Він фундатор новітньої національної географічної науки (С. 5).

— Олег Шаблій

• Рудницький перший створив українську національну географію (С. 6).

— Володимир Кубійович

• Заслуга С.Рудницького полягала в тому, що він об'єднав дві великих сфери географії — фізичну та антропогеографію в одну фундаментальну науку. По-друге, С.Рудницький створив національну науково-географічну школу. Це була типова європейська школа (С. 7—8).

— Олег Шаблій

• Тримав себе цілком незалежно і ніколи не звертався ні за якими проханнями до будь-якого урядництва, – він просто його ігнорував і вчив молодь географії.

— Семен Підгайний

• Тепер, у товаристві професора Рудницького пізнав я, що географія — це жива наука, яка учить читати не з книжки, а з живого краєвиду, з кожного камінчика на дорозі, з бігу ріки, пологи гори, з того, як йдуть верстви скель і т.п. — історію Землі (С. 380–381).

— Володимир Бірчак

• Проф. Рудницький не був сухим ученим. Він і ніколи нічого не вдавав, ні не бажав чим-небудь підносити в очах своїх учнів свій авторитет. Нічого не удавав, а був завжди природний, а що мав веселу вдачу, то завжди жартував (С. 381).

— Володимир Бірчак

• Проф. Рудницький належав до тих людей, що завжди дають більше, як мають дати. Жив для одної науки, для одного, як він часто казав, «віссеншафту», далекий від яких-небудь високих аспірацій (С. 385).

— Володимир Бірчак

• Він, як українець, щиро любив свій нарід, [тому] й заслали його на п'ять років разом з багатьма іншими українцями у справі Скрипника. От, за що його катували, разом з тисячами, мільйонами українців, наших рідних батьків і братів (С. 391).

— П-ко В.

	Рудницький вже не надавався до будь-якої праці. Від самого початку його перебування на Соловках лікарі визнали академіка Рудницького за абсолютно не працездатного. Його записали до інвалідної команди, де він дуже страждав, як і всі інваліди, від поганих харчів і тяжких побутових умов. — З книжки «Українська інтелігенція на Соловках»
	— Семен Підгайний, в’язень ГУЛАГу, історик

Джерела

• Архів обліково-архівного відділу СБУ при Кабінеті Міністрів України. Слідчий фонд. Справа №737 зі звинувачення С.Л.Рудницького. 57190.ФП
• Бірчак В. Професор Степан Рудницький // Краківські вісті. — 4. 162. — 28 липня 1943; 4. 163. — 29 липня 1943.
• Академік Степан Рудницький / За ред. проф. О.Шаблія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – 408 с.
• Кубійович В. Рудницький Степан // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. – Мюнхен; Париж: Молоде життя, 1973. – T.VII.
• Підгайний С.О. Українська інтелігенція на Соловках: спогади 1933-1941 / С. Підгайний. – [Новий Ульм]: Прометей, 1947. – 93 с.
• П-ко В. За що катували? Трагедія акад. проф. Степана Рудницького // Краківські вісті. — 1943.
• Рудницький С. Нинішня географія. – Львів: Накладом Рус. Т-ва пед., 1905. – 33 c.
• Рудницький С. Огляд національної території України. – Берлін, 1923.
• Рудницький С. Українська справа зі становища політичної географії. – Берлін, 1923.