Стретович Світлана Федорівна
Стретович (Привалова) Світлана Федорівна (нар. 18 серпня 1985, селище Чкалове, Херсонської області) — українська лекторка, публіцистка, культурна менеджерка, кандидатка наук із соціальних комунікацій.
Світлана Федорівна Стретович | |
Стаття у Вікіпедії |
Цитати
ред.Вечір для мене — можливість зробити у цьому дні ще щось хороше. Навіть якщо це похід в театр, то це першочергово не відпочинок, а крок у розвитку, в осмисленні людей та часу.[2] |
Відповідальність за слова не страшна, бо не кримінальна.[3] |
Востаннє плакала, коли читала рукопис атовця, який надіслали нам y видавництво. Йшлося про собаку, який жив по обидва боки лінії фронту. Головний герой думає: пес біжить щасливий – отже, його там годують. Значить, і по той бік є люди.[3] |
Жінки в нас — це любов літератури. І їхня потужність останніми роками — як розвій — набирає сили.[4]. |
Звучання жіночого голосу неймовірно важливе. А тим паче — у період війни.[4] |
Коли немає чого сказати, краще йти. Ліпше залишити запитання: чому вона пішла, ніж – чому вона прийшла.[3] |
Маю різні потреби у градусі осмислення світу й себе в ньому. Іноді це всі 360° – щоб купно, а часом — достатньо 180°. Література дає це розуміння під будь-яким кутом.[2] |
Маю сотні книжок. Полиці з ними від стелі до підлоги – на цілу стіну. Хлопець, y якого замовляла їх, сказав, що я – не сучасна. Мовляв, усі книжки вивозять на дачу, a я збираю y квартирі. Каже, їх варто позбуватися. Послухала його й думаю – треба замовити ще полиць.[3] |
Моєму синові – 7. Мені – 31. Між цими цифрами ставлю знак дорівнює. Як я його навчаю, так само він навчає мене.[3] |
Ніде неможливо так добре відчути атмосферу міста, як у транспорті.[3] |
Недарма кажуть, що поет — це пророк. Це людина, яка вміє аналізувати й має чітку візію майбутнього. Як от Оксана Забужко. Якраз у неї ілюзій узагалі не було жодних. Якщо її постійно читати й слухати, вона про велику війну попереджала давно.[4] |
Не хочу їздити автомобілем. Тоді житиму, ніби в навушниках, – ізольовано від життя.[3] |
Попри свою раціональність, книжка може бути емоційною покупкою аж бігом.[4] |
Скажу відверто, не дуже люблю розмови на запис – тоді губиться щось інтимне і неповторне.[5] |
У більш дорослому віці спіймала себе на думці: зовнішній світ не дає мені тієї глибини, якої прагну. Швидкість переміщення в просторі не дорівнює швидкості з якої здатні переміщуватись думки. Книга допомогла мені — дала цю глибину й швидкість.[2] |
У зрілому віці письменництво, певно, приходить з інтересом до літературного процесу. Всі культурні шляхи тут стають допоміжними.[2] |
У людях найбільше ціную людей.[3] |
Щасливе життя завжди буде коротке.[3] |
Якщо викладач кожні 5 хвилин не дістає зайця з капелюха, він – поганий викладач.[3] |
Примітки
ред.- ↑ а б в г Як заохотити дитину читати. 10 простих порад і добірка дитячої літератури // The villagе — Переглянуто: 24 листопада 2023
- ↑ а б в г «Література — наш шанс зрозуміти себе»: вечори авторки та засновниці Stretovych Agency Світлани Стретович // Вечір
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав "У людині закінчується людина, коли вона коїть злочин"– Світлана Привалова Gazeta.ua
- ↑ а б в г д е СВІТЛАНА СТРЕТОВИЧ: МОВЧАТИ — НЕ МОЯ ІСТОРІЯ ПОВАГА. Кампанія проти сексизму
- ↑ Серію літературних вечорів запускають спільно з Молодим театром. Перший гість – Іван Малкович // The villagе — Переглянуто: 19 січня 2024
- ↑ МИСТЕЦТВО ЧАСІВ ВІЙНИ: ЯКІ ЗНАЧУЩІ УКРАЇНСЬКІ КНИЖКИ ВИЙШЛИ З ПОЧАТКУ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯZN.UA